Шкільна освіта Т. Миськевич, власкор НЮБ НБУВ

Реформа середньої освіти в Україні. Концепція розвитку 12-річної загальноосвітньої школи

 

Україна встала на шлях реформ. Найближчим часом кардинальних змін мають зазнати сфери економіки, медицини, системи безпеки та оборони, адміністративний апарат країни та ін. Освітній простір, будучи стратегічним ресурсом конкурентоспроможності держави на міжнародній арені та важливим чинником поліпшення добробуту громадян, не стане винятком. Дискусії з приводу наявних проблем та майбутнього вітчизняної освіти тривають давно, проте досі ніяких якісних перетворень галузь так і не зазнала. Та стан і тенденції розвитку світової освіти вимагають від нашої держави негайної та динамічної трансформації вітчизняних освітніх стандартів.

Нині в Міністерстві освіти і науки України триває розробка закону «Про освіту». Згідно з Програмою діяльності уряду та Коаліційною угодою, цей документ має бути затверджено впродовж першого півріччя поточного року. Для законотворців робота над проектом стає своєрідним викликом, адже він регламентуватиме сферу діяльності майже 10 млн громадян. На початку листопада 2014 р. Міністерство освіти і науки України опублікувало на своєму сайті проект Концепції розвитку освіти України на період 2015–2025 років. Проект підготовлений Спеціальною стратегічною дорадчою группою «Освіта», до якої увійшли представники Коаліції неурядових організацій «За освітню реформу». Технічна й фінансова підтримка роботи забезпечується Міжнародним фондом «Відродження». Експерти групи співпрацюють із широким освітянським середовищем (Громадська рада МОН, громадянська платформа «Нова Країна») та галузевими експертними групами при інших міністерствах (група з децентралізації, група з електронного врядування тощо). Слід зазначити, що можливість активної участі громадянського суспільства в розробці такого документа передбачено в Україні вперше. Після громадських обговорень і внесення змін проект має бути схвалений міністерством з подальшим оприлюдненням дорожньої карти для освітян. Рамковий закон України «Про освіту» значною мірою буде стосуватися загальнообов’язкової середньої шкільної освіти, що розглядається як важливий базис для подальшого інноваційного розвитку Української держави та суспільства.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань науки та освіти Л. Гриневич неодноразово констатувала, що традиційна українська школа сьогодні, нажаль, не дає учням нових компетентностей, яких вимагає сучасність, тому перед освітянами стоїть серйозне завдання оновлення мети та завдань загальної середньої освіти в Україні. При цьому очільниця наголошує на важливості збереження всіх досягнень української школи, її загальноосвітньої фундаментальної компоненти. І, враховуючи євроінтеграційні плани країни, орієнтування на західну модель освіти в цьому процесі буде цілком виправданим, адже воно забезпечить входження країни не тільки у європейський освітній простір, а й у науково-дослідний. Отже, розглянемо основні питання щодо реформування сфери загальної середньої освіти, прописані в Конценції та винесені на широке обговорення в суспільстві.

Одним з головних аспектів модернізації вітчизняної освіти стало подовження тривалості навчання в школі до 12 років, починаючи із шестилітнього віку. Нагадаємо, що перша спроба впровадження 12-річного навчання в нашій країні виявилася невдалою: українські першокласники, які йшли до школи у 2000 р., мали б навчатися 12 років. Відповідно до реформи, тоді були затверджені навчальні програми та створені нові шкільні підручники. За результатами парламентських слухань у Верховній Раді України у 2010 р. реформу було скасовано – школа повернулася до 11-річного навчання. Тоді учні 11 класів понесли шалене навантаження, засвоюючи за рік програму, розраховану на два. Основними перешкодами для 12-­річки стали, зокрема, неготовність шкіл до забезпечення профільного навчання, залишковий принцип фінансування освіти та низька ефективність використання коштів. Цього разу більшість освітян сприйняла запропоновану зміну тривалості шкільного навчання як загальноєвропейську норму, відтак дискусії торкнулися здебільшого самої структури 12-річної школи. Питання тривалості початкової, основної та старшої школи активно обговорювалися в експертних колах. Наразі лідерами за прихильністю стали структури «5+5+2» та «5+4+3». Першу модель назвали кращою більшість учасників інтернет-опитування, проведеного Інститутом педагогіки НАПН України. Зокрема, за структуру «5+5+2» висловилися 58 % респондентів, за «5+4+3» – 32 %, за «6+3+3» – 10 %. В опитуванні взяли участь 1163 особи віком від 40 до 60 років (60 %) та від 20 до 40 років (40 %). За місцевістю 75 % опитуваних представили міське населення, 25 % – сільське. Професійна діяльність респондентів – 90 % освітянська, 10 % – люди, які не пов’язані з цією галуззю. На думку ректора Київського університету ім. Бориса Грінченка В. Огнев’юка, варіант «5+5+2» можна розглядати, якщо все, що стосується загальної середньої освіти, завершиться на другій п’ятірці, а до двійки увійдуть лише профільність і професійність. Разом з тим значна кількість науковців і громадськості вважає доцільнішою другу схему 12-річного навчання. Так, президент НАПН України В. Кремень висловлює свою підтримку розробленій робочою групою моделі «5+4+3», зазначаючи, що саме вона дає можливість зберегти професійно-технічну освіту. Дворічну професійну освіту при необхідності створення умов для отримання загальної повної освіти очільник НАПН України вважає неможливою. Про можливість задіяння саме такої структури організації навчального процесу повідомив на своєму Facebook заступник міністра освіти і науки П. Полянський. Зокрема, він оприлюднив схему структури освіти, що має бути впроваджена в Україні після ухвалення рамкового закону про освіту: дошкільна освіта триватиме до досягнення 6-річного віку, після чого дітей зараховуватимуть до шкіл. Планується, що в Україні буде впроваджено 12-річну школу, яка функціонуватиме за схемою «5+4+3». Відповідно, навчання в початковій школі триватиме п’ять років, для учнів від 6 до 11 років, та матиме однаковий базовий стандарт для всіх. З 6-го класу розпочинатиметься навчання в базовій школі, що триватиме чотири роки. У ній буде збільшуватися кількість предметів, а після завершення 9 класу всі учні проходитимуть ЗНО. За результатами зовнішнього оцінювання випускники 9-х класів зможуть потрапити до старшої школи академічного спрямування (учні з кращими результатами ЗНО), яка буде готувати дітей до вступу у вищі навчальні заклади; до старшої школи професійного спрямування або до професійного коледжу. Старша школа професійного спрямування поряд з повною загальною середньою освітою має дати можливість отримати професійну кваліфікацію. У професійних ліцеях готуватимуть кваліфікованого робітника, а у професійних коледжах – молодшого бакалавра.

За таких умов, переконані фахівці, стане можливою зміна згубного для країни співвідношення осіб, які навчаються у ВНЗ та професійних ліцеях (в Україні ця пропорція становитть 80 на 20 %). Водночас навчання у професійному ліцеї в жодному разі не буде перешкодою для здобуття вищої освіти в подальшому – основне наявність повної середньої освіти і відповідні результати при ЗНО.

Важливим пунктом проекту Концепції розвитку освіти України є п. 1.2.4., відповідно до якого планується забезпечити здобуття освіти I ступеня за місцем проживання, адже наявна система організації навчання дітей молодшого шкільного віку в сільській місцевості себе не виправдовує: батьки та вчителі називають знущанням щоденні виїзди дітей до школи на відстань 5, а часом і 12 км. А враховуючи, що шкільні автобуси часто об’їжджають по кілька сіл, вихованці змушені прокидатись ще вдосвіта, щоб вчасно потрапити до навчального закладу. Дитині, що не виспалась, а подекуди ще й не встигла поснідати, на уроках не до навчання, хронічна втома провокує нервові розлади та інші недуги. Тож надзвичайна наболіла проблема збереження початкових шкіл на селі може знайти своє вирішення на законодавчому рівні.

Загалом проектом документа пропонується консолідувати мережі шкіл на основі розрахунку: початкова шестирічна школа функціонує за будь-якої кількості учнів, базова – не менше 100 учнів, старша – не менше 200 учнів. При цьому йдеться про гарантії функціонування школи за умови меншої кількості дітей, якщо не можливо забезпечити навчання дітей в іншій школі. Також авторами концепції порушується питання визнання в Україні неформальної освіти (тобто освіти поза звичайними інституціями), пронується легалізувати сімейну та індивідуальну форми шкільної освіти, спростити та чітко регламентувати процедури навчання в екстернаті.

З огляду на те, що дедалі відчутнішим для всіх учасників навчального процесу стає зростання необхідних обсягів засвоєння інформації в школі та дедалі частіше лунають застереження психологів про негативні наслідки таких перевантажень, проект Концепції розвитку освіти передбачає розвантаження шкільних програм та навчальних планів. Водночас тривають обговорення і щодо зміни структури навчального року та тривалості літніх канікул. У цьому питанні Україна знов таки буде орієнтуватися на європейський досвід [1].

Розуміючи, що успіх будь-яких освітніх реформ значною мірою залежить, власне, від педагогічних кадрів, розробники проекту акцентували увагу на діяльності та належній підготовці шкільних вчителів. Адже саме їм належить відтворювати перезавантаження змісту освіти та впроваджувати сучасні системи виховання відповідальних громадян з патріотичним і гуманістичним світоглядом. Не оминули, зрештою, і проблему фінансової мотивації професійної діяльності педагога, яку, безперечно, не вирішить ані структура освіти, ані її зміст. Суттєвою зміною стане відмова від поурочної оплати, перехід до оплати всіх видів навчально-виховної діяльності вчителя впродовж робочого дня. Також передбачається введення до заробітної плати вчителя чимало стимулюючих складових, наприклад, грошових надбавок за застосування прогресивних методик і технологій навчання, врахування результатів ЗНО учнів тощо [2].

У напрямі оновлення стандартів освіти та поступового переходу до 12-річного терміну здобуття середньої освіти найближчим часом буде внесено зміни до Положення про проведення Державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах, заплановане скасування формального рейтингове оцінювання їх діяльності. Концепція передбачає законодавче забезпечення укладання обов’язкового письмового трудового контракту з усіма вчителями за результатами незалежної сертифікації або атестації. До речі, і посада директора вже буде не «пожиттєвою». Раз на п’ять років його переобиратимуть.

У країні, як і раніше, гостро стоїть питання фінансування освіти. На превеликий жаль, при видатках з державного бюджету в межах 6–8 % від ВВП, про належне забезпечення функціонування галузі не йдеться. Маємо ситуацію, коли майже всі виділені кошти покривають лише заробітну плату, тож говорити про розвиток освіти за таких умов не випадає. Автори концепції пропонують змінити принцип фінансування освітніх закладів: відомо, що усі попередні роки фінансування шкіл та дитячих садків здійснювали місцеві бюджети – відтепер усі школи будуть фінансовані зарахунок видатків державного бюджету. Цікаво, що дитячі навчальні заклади при цьому залишаються «на балансі» місцевих бюджетів. В основу функціонування системи загальної середньої освіти буде покладено затверджений стандарт вартості навчання одного учня в школі кожної ступені освіти, тобто працюватиме новий принцип фінансового механізму, коли «кошти йдуть за учнем». Перший заступник міністра освіти і науки України І. Совсун прогнозує, що тепер співпраця між центром та містами однозначно стане тіснішою, і ступінь відповідальності Міносвіти в цьому напрямі в умовах, коли катастрофічно скорочується фінансування державного апарату та кількість працівників міністерства, істотно збільшиться. Також І. Совсун зазначає, що в держбюджеті-2015 закладено фінансування забезпечення безкоштовними підручниками тільки пільгових категорій учнів. Разом з тим буде кардинально змінюватися процедура замовлення та придбання підручників у напрямі налагодження прозорих схем. Так, серед іншого, буде розірвано постійну зв’язку, що існувала між окремими авторами та видавництвами, – це був великий корупційний момент. Наразі ж триває робота над моделлю, як саме купуватимуться підручники, з огляду на те, що використовуються вони не один рік. Тож вартість підручників поки що обговорюється. У свою чергу начальник Івано-франківського міського управління освіти Н. Микула виражає сподівання, що достатнє фінансування, нарешті, викоренить прояви корупції, що мають місце в українських школах. Ситуація, що склалася, ставить учителів та керівників у залежне становище від батьків учнів, які так чи інакше фінансово задіяні в облаштуванні закладів. Мабуть дійсно настав час припинити розглядати оцінки як товар, адже в такий спосіб ми втрачаємо сенс цінності знань. Чимало освітян покладають надію в цьому контексті на ЗНО, яке, серед іншого, створює справедливі умови при вступі до вищого навчального закладу. Хоча зазначимо, що в розвинутих країнах діє все ж інша система, за якої учень заздалегідь обирає ряд вузів та надсилає туди резюме разом зі своїми оцінками й творчими роботами. Документи розглядаються, і через пару місяців надходить відповідь з конкретними пропозиціями для претендента, щодо можливих для нього особисто умов навчання – безкоштовного, платного або, навіть, із стипендією). Звичайно, тестування існує, проте воно не зазнає такого ажіотажу, у порівнянні зі вступною кампанією наших вишів.

Розглядаючи ЗНО як реальний показник рейтингових, так і критеріальних оцінок стану функціонування освітньої системи, варто звернути увагу на те, за сім років свого існування ЗНО з його щорічними результатами не були предметом серйозного наукового аналізу й дослідження. Подібна робота проводилася хіба що на рівні окремих шкіл, органів управління освітою районного та міського рівнів. Між тим, аналіз динаміки якості середньої освіти з 2007 р. мав би бути першочерговою умовою при розробці шкільних реформ. Та, у будь-якому разі, навіть поверхнева оцінка результатів випускників загальноосвітніх навчальних закладів 2014 р. дає підстави для серйозних висновків: за даними ZN,UA [3] з математики найбільша кількість абітурієнтів (6,97 %) змогла набрати за виконаний тест лише 7 балів із 56 можливих. Лише 47 абітурієнтів, склавши тест із математики, набрали 56 балів. А це – 0,03 % від кількості осіб (135 770), які складали цей тест. Не набагато кращою є ситуація з фізикою. Максимально можливу кількість тестових балів із цього предмета набрали лише 0,02 % абітурієнтів, а найбільше учасників оцінювання (8,28 %) отримали лише 10 балів з 56 можливих. Лише 7 учасників зовнішнього оцінювання з української мови та літератури отримали 107 максимально можливих балів за цей тест. А виконували його майже 300 тис. учасників. Кожен 13-й абітурієнт замість короткої письмової роботи здав чистий бланк. Ще гірша ситуація з іноземними мовами. У відкритій частині тесту з англійської мови, виконуючи завдання «Напиши лист товаришу», 25 % учасників не змогли чи не схотіли написати жодного слова…

Що ж до критики вищевказаного проекту концепції, то перше, на що звернули увагу експерти – це непослідовність розробників, адже, незважаючи на те що обговорення питань загальної середньої освіти ще триває, реформаторський Закон «Про вищу освіту» вже прийнято [4]. Також опоненти вказують на невідповідність суті концепції вимогам епохи, закликаючи освітян до перегляду самого підходу до методів викладання в школах, адже нинішня схема навчання «завчи-розкажи» вже не є актуальною. Більше того, варто визнати, що в сучасному світі школа вже не є головним джерелом знань – часи змінились і знань поза межами школи вже набагато більше. Зокрема, на думку засновника приватного ліцея «Гранд», бізнесмена та письменника В. Співаковського, все, що передбачає нинішня модернізація, не виходить за межі вже існуючої системи освіти та виставляє на перший план її другорядні проблеми, зазначив він в інтервью виданню КорреспонденТ.net. «Ми живемо в інформаційну епоху, та роботі з інформацією нас ніхто не навчає. В XXI столітті інформацію потрібно вміти знаходити, фільтрувати, аналізувати, розпізнавати, узагальнювати, конструювати та застосовувати. Вчителі в багатьох випадках безнадійно відстали від своїх учнів, які зараз набагато впевненіше користуватися усіма новими інформативно-комунікативними технологіями, порівняно зі старшим поколінням. І підвищенням заробітної плати тут не зарадиш. Вчитель не зможе просто так почати вчити краще навіть за більшу оплату. Педагогам потрібне володіння сучасними технологіями та орієнтування не на ЗНО, а на якісно інші результати», – зазначає В. Співаковський. До прикладу, у Турції років п’ять тому була схожа проблема. Учителям підвищили платню з 200 до 600 дол. Закінчилося все тим, що до викладання кинулись чоловіки, витіснивши жінок. Гендерну проблему було вирішено, проте якість освіти не поліпшили.

З іншого боку, реформа все ж декларує і впровадження інноваційних технологій в організацію освітнього процесу та управління освітою, і запроваджує вивчення іноземних мов та комп’ютерної компетенції з початкової школи, і все це дійсно відповідає реаліям сьогодення. Та чи здатна на практиці пересічна українська школа забезпечити ефективне виконання подібних державних стандартів освіти? При тому, що в деяких регіонах катастрофічно бракує коштів на елементарне – освітлення та опалення, у шкільних закладах районів застаріле навчально-наочне приладдя. Держава щоразу виділяє мільярди гривень на нові реформи, проте ніхто ніколи не несе відповідальності за їх недієвість. Очевидно, що будь-яка реформа насамперед повинна мати наукове й експериментальне обґрунтування, і важіль впливу політичних чинників на ініціювання її проведення визначальним бути не може.

Тим часом ряд фахівців підкреслює, що правило «довше вчишся – більше знаєш» спрацьовує далеко не завжди, а в економічно зруйнованій країні з невідповідними умовами для якісної освіти й поготів. Освітня система не ізольована від інших сфер життєдіяльності суспільства – економічної, соціальної, правової, культурної, технологічної тощо. Тож, мабуть, і зміни в освіті не можуть бути набагато швидшими, ніж зміни в цих сферах (Матеріал підготовлено з використанням інформації таких джерел: Газета Верховної Ради «Голос України» (http://www.golos.com.ua/); Дзеркало тижня. Україна (http://gazeta.dt.ua/); Агенція новин Фirtka.if.ua (http://firtka.if.ua); Osvita.ua (http://osvita.ua/); Ера Медіа (http://eramedia.com.ua/); FINANCE.UA (http://news.finance.ua/); Український кризовий медіа центр (http://uacrisis.org/ua/); Кореспондент (http://korrespondent.net/).


[1] Довідково: в Італії літні канікули тривають 12–13 тижнів, у Португалії та Швеціі – 12, у Фінляндіі –10–11, у Бельгіі – 9, у Франціїї – 8,5, в Англії та Нічеччині – 6 тижнів.

[2] Довідково: заробітна плата вчителя після закінчення магістерської програми становить 1474 грн на місяц.

[3] Час кричати SOS!»Дзеркало тижня. Україна» № 28, 15 серпня 2014 р.

[4] Закон України «Про вищу освіту» набрав чинності 6 вересня 2014 р.