Законопроект №2033а: можливість переглянути незаконні вироки для довічно засудженихО. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Законопроект №2033а: можливість переглянути незаконні вироки для довічно засуджених

 

Наразі у Верховній Раді України (далі – ВРУ) на розгляді перебуває законопроект № 2033а «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення окремим категоріям засуджених осіб права на правосудний вирок)», який ще наприкінці 2015 р. було прийнято в першому читанні. Метою проекту закону України № 2033а є запровадження на національному рівні тимчасового механізму перегляду вироків у кримінальних справах, за якими осіб було засуджено без належної доказової бази за тяжкі та особливо тяжкі злочини на підставі Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК), і які досі відбувають покарання, – для забезпечення таким особам права на правосудний вирок та відновлення їхніх прав.

«Ми повинні відновити справедливість щодо незаконно засуджених на довічне ув’язнення, – наполягає заслужений юрист, екс-голова Комітету ВРУ з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією, лідер Громадського руху “Хвиля”, нардеп В. Чумак. – За старим КПК царицею доказів було визнання власної вини, і такі зізнання часто-густо вибивалися з людей катуванням, знущанням, іншими протиправними заходами. Зміни, що вносяться, можуть дати засудженим на довічне ув’язнення можливість вимагати перегляду вироку і відновлення справедливості». Проте, за словами політика, наразі процес розгляду законопроекту № 2033а призупинено. І зупинила його саме та система, ті прокурори і судді, які застосовували до людей катування та приймали неправосудні рішення.

Сьогодні в суспільстві активно обговорюють це питання. Правозахисники звертають увагу на сфабриковані справи без доказів та без надійних свідків, через які люди проводять своє життя у в’язницях.

Показовою є справа В. Панасенка, якого засудили до довічного ув’язнення через слова свідка, який чотири рази змінював свідчення і згодом взагалі зізнався, що обмовив людину. Обвинувачений вже 12 років перебуває за ґратами. А помилувана цього року Президентом України Л. Кушинська вийшла на волю й запевняє, що ні в чому не винна та бореться за перегляд рішення суду, за яким вона отримала довічне ув’язнення. «Ніхто ні в Україні, ні в ЄС, ні в США не застрахований від судової помилки. Кожна людина може стати її жертвою. Тому має бути механізм виправлення судової помилки», – вважає викладачка Національної школи суддів Г. Маляр.

 Так, за даними Харківської правозахисної групи, на сьогодні з 1500 осіб, яких засуджено до довічного ув’язнення, 3–4 % – це близько 60 людей – засуджено безвинно. Про необхідність ухвалення законопроекту № 2033а заявив і координатор проектів Харківської правозахисної групи А. Діденко. Він зазначив, що зараз довічно ув’язнені особи, відносно яких прийнято рішення усіх трьох судових інстанцій, фактично і юридично позбавлені можливості домогтися судового перегляду своєї справи. Тому, за словами А. Діденка, ухвалення цього законопроекту дало б змогу виправдати осіб, яких засуджено до довічного позбавлення волі абсолютно безпідставно.

Нещодавно представники Української Гельсінської спілки з прав людини розповіли про 20 справ довічно засуджених із сумнівними вироками. «За моїм глибоким переконанням, серед близько 1500 довічно засуджених громадян щонайменше кожен сотий абсолютно не причетний до злочину, за який його було засуджено до найсуворішого виду кримінального покарання», – стверджує адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини О. Левицький. Тому, за словами експерта, законодавчо має бути запроваджено спеціальний юридичний механізм для перегляду кримінальних справ, за якими особи, засуджені без належної доказової бази, досі відбувають покарання. Проект закону України № 2033а дасть можливість довічно ув’язненому, засудженому за старим КПК, оскаржити сумнівний вирок в апеляційному суді за нововиявленими обставинами. За такої умови особа, яка брала участь у відповідній кримінальній справі як прокурор, слідчий, понятий, захисник чи суддя, не може бути причетною до перегляду справи.

 Проте у висновку Головного науково-експертного управління апарату ВРУ до прийнятого в першому читанні законопроекту № 2033а зазначається, що пропонований механізм вже закріплено у чинному КПК. Так, п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 459 КПК «Підстави для здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами» визначає, що такими обставинами є: штучне створення або підроблення доказів, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; зловживання осіб, які здійснювали правосуддя. А ст. 461 КПК передбачає, що за наявності доказів, які підтверджують невинуватість людини, перегляд судового рішення строками не обмежено. Тож, на їхню думку, немає сенсу вигадувати щось нове.

Треба зазначити, що до другого читання проект закону України № 2033а переробили й у новому варіанті можливість оскаржити найтяжчий вирок матимуть засуджені за процедурою, передбаченою як старим КПК, так і чинним. Крім того, автори законопроекту № 2033а звертають увагу на дискримінацію щодо інших злочинів, адже в ньому йдеться, що оскаржити остаточне рішення може лише засуджений за особливо тяжкий злочин, а це порушує засади рівності. Також у новому документі з’явилися положення про можливість оскаржити в касаційному суді повернення скарги або відмову у відкритті повторного провадження, хоча за цього порядок касаційного оскарження не визначено.

Автори законопроекту № 2033а покладають надію на те, що депутати схаменуться та все ж таки проголосують у другому читанні за зміни до КПК, і тоді з несправедливістю буде покінчено. Народний депутат О. Сотник стверджує: «Якщо відсутні докази, застосовувались тортури і справа базується на непереконливих свідченнях – це означає, що у правосудді були недоліки, тому засудженим людям треба надати право знову звернутися до суду за справедливістю».

Зі свого боку Генеральний прокурор України Ю. Луценко стверджує: «Закон і справедливість мають бути для всіх!»

Проект закону України № 2033а отримав схвальний висновок генерального директорату з прав людини та верховенства права Ради Європи, у якому зазначається, що пропоновані зміни до української системи кримінальної юстиції відповідають європейським стандартам. Проте фахівці вважають, що хоча цей законопроект і має благородну мету, він може «відкрити скриньку Пандори», бо межа між добром і злом дуже крихка. Усі довічно засуджені звертатимуться тоді до суду і заявлятимуть про свою невинуватість. Правники переконані, що повинен бути фільтр, аби цією можливістю не скористалися ті, хто апріорі не має на це морального права. Якщо, наприклад, передбачити в законопроекті № 2033а можливість для уповноваженого з прав людини звернутися до суду з проханням про перегляд справи – це могло б стати таким фільтром. У Польщі, наприклад, омбудсмен може ініціювати перегляд рішення суду щодо певної особи. Звичайно, якщо судді дійсно помилилися та зацікавлені у тому, аби цю помилку не виявили, бо доведеться нести за неї відповідальність, система правосуддя чинитиме опір виправленню ситуації. А оскільки уповноважений з прав людини не належить до цієї системи, то він може об’єктивно оцінити обставини справи.

 «Справжнім критерієм нашої відданості суспільній справедливості, рівності перед законом, панування верховенства права, чесності є не те, як ми ставимося до сильних світу цього. Справжнім мірилом справедливості є те, як ми ставимося до бідних, скривджених, засуджених, – наголошує Б. Стівенсон, професор права Нью-Йоркського університету. – Усі ми стаємо мовчазними співучасниками, якщо дозволяємо несправедливе ставлення до будь-кого».

Водночас народні обранці у ВРУ, цілком слушно обурюючись із незаконного засудження українців у Росії, демонструють подвійні стандарти, толеруючи упередженість, порушення прав людини та несправедливість в Україні, зволікаючи із запровадженням механізму виправлення судових помилок, чим прирікають невинно засуджених на повільну смерть у незаконному ув’язненні. Саме перегляд справ неправомірно засуджених стане справжнім мірилом правосудності.

Довіра до держави існує тільки тоді, коли в ній є таке поняття, як справедливість. І ця справедливість повинна мати місце не тільки стосовно громадян, які перебувають на волі, а й тих, хто відбуває покарання в місцях позбавлення волі. Недарма принципом демократії встановлено: «Нехай краще без покарання залишаться кілька правопорушників, ніж буде засуджено хоча б одну безневинну людину». Можливо, прийняття нового закону України стане променем надії для безвинно довічно засуджених і сприятиме відновленню справедливості в державі (Матеріал підготовлено з використанням інформації таких джерел:інформаційний портал Харківської правозахисної групи «ПРАВА ЛЮДИНИ В УКРАЇНІ»(http://khpg.org/); сайт Громадського руху «Хвиля» (http://gromhvylya.org.ua)).