Медична реформа: чого чекати у 2018 роціВ. Пальчук, канд. наук з соц. комун., старш. наук. співроб. СІАЗ НБУВ,

Н. Половинчак, влас.кор. НЮБ НБУВ

Медична реформа: чого чекати у 2018 році

 

Високі цифри середньої тривалості життя населення є однією з ключових ознак країни високого рівня розвитку. І не потрібно бути статистом, щоб помітити лінійний зв’язок між ознаками «середня тривалість життя» і «рівень медичного обслуговування». За оцінками Світового банку, Україна витрачає на медицину в межах 4% ВВП (3,5 % закладено в Бюджеті на 2018 р.). Окрім цього, додаткові витрати українців на медицину складають 3,5% ВВП: згідно з результатами дослідження GfK Ukraine, 93% українців, що звертаються до лікарень, платять за лікування з власної кишені. Відповідно, Україна витрачає на неефективну медицину значно більше, ніж будь-яка країна з аналогічним рівнем доходів, при цьому тривалість життя українців – одна з найнижчих в Європі: 104 місце серед 183 країн.

Відтак, нагальність реформування вітчизняної медицини мало в кого викликає сумніви, проте напрямки реформування і перебіг цього процесу залишається предметом запеклих дискусій. Наприкінці минулого року набули чинності Закони «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» (№ 6327, від 19 жовтня 2017 р.) та «Про підвищення доступності та медичного обслуговування у сільській місцевості» (№ 717, від 14 листопада 2017 р.).

Відповідно, фактично з початку 2018 р. в Україні почала працювати національна солідарна система медичного страхування. Як і зазначалося раніше, в поточному році зміни торкнуться тільки первинної медичної допомоги, а з 2020 р. нова система фінансування запрацює і для амбулаторного та стаціонарного лікування.

 

Створення Національної служби здоров’я

Згідно Концепції реформи фінансування системи охорони здоров’я, затвердженої розпорядженням Кабміну №1013-р 30 листопада 2016 року, реалізацію державної політики у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення повинен здійснювати новий центральний орган виконавчої влади, який буде єдиним національним замовником медичних послуг лікарських засобів.

Відповідно, протягом першого кварталу 2018 р. має бути створена Національна служба здоров’я України (НСЗУ). У січні 2018 р. МОЗ оголосило конкурс на посаду керівника нового відомства. За результатами конкурсу головою Національної служби здоров’я України став заступник генерального директора з питань стратегічного розвитку клініки ISIDA О. Петренко.

Отже, НСЗУ покликана:

- реалізовувати державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій;

- проводити моніторинг, аналіз і прогнозування потреб населення в медичних послугах та лікарських засобах;

- виступати замовником медичних послуг і лікарських засобів за програмою медичних гарантій;

- розробляти проект програми медичних гарантій, вносити пропозиції з тарифів і коректуючих коефіцієнтів;

- укладати, змінювати і припиняти договори на медичне обслуговування населення та договору про реімбурсацію у такий спосіб, який встановить Кабінет міністрів;

- забезпечувати функціонування електронної системи охорони здоров’я;

- вживати заходів, що гарантують цільове та ефективне використання коштів за програмою медичних гарантій, в тому числі заходи по перевірці дотримання постачальниками медичних послуг, вимог, встановлених порядком використання коштів цієї програми і договорів про медичне обслуговування населення.

- буде контролювати якість послуг, наданих пацієнту у медичному закладі відповідно до підписаного договору. Якщо йдеться про лікарську помилку, то тут контроль залишається за МОЗ.

У МОЗ раніше зазначали, що Національна служба здоров’я створюється для реалізації зміни принципу фінансування системи охорони здоров’я та буде підзвітна відразу Кабінету Міністрів.

Служба не буде володіти бюджетними коштами, вона лише контролюватиме оплати, які здійснюватиме казначейство лікарням чи лікарям за надані послуги. Також через неї з 2019 року планується здійснення закупівель ліків з Національного переліку основних лікарських засобів, які наразі відбуваються за посередництва міжнародних організацій.

 

Джерело: https://www.slideshare.net/ssuserbdc1fe/ss-85192978

 

Автономізація медзакладів

Ще одне завдання на перше півріччя 2018 р. – реорганізувати заклади первинної медичної допомоги (ПМД) з бюджетних установ на комунальні некомерційні підприємства. Іншими словами – автономізувати. Це обов’язкова умова, оскільки тільки медичні заклади у статусі комунальних некомерційних підприємств зможуть укласти договори з Національною службою здоров’я України (НСЗУ) та отримувати пряме фінансування за надані послуги з Державного бюджету.

Комунальні некомерційні підприємства є неприбутковими, тобто метою їх діяльності є не отримання прибутку, а надання послуг з охорони здоров’я населенню. Як неприбуткові підприємства, заклади не будуть платниками податку на прибуток і зможуть самостійно розпоряджатися отриманими грошима. Зокрема вільно встановлювати розмір заробітної плати для медичних та інших працівників.

Перший квартал 2018 р.  час для місцевої влади й медичних закладів первинної ланки на підготовку до впровадження нової моделі фінансування та нових стандартів надання послуг.

Депутати ВРУ вирішили на перехідних період (2018-2019 рр.) залишити обидві системи фінансування – медичну субвенцію і прямі виплати за договорами з НСЗУ. Тому до початку прямих виплат із Державного бюджету за договорами з НСЗУ заклади первинної ланки (зокрема автономізовані) фінансуватимуться за рахунок медичної субвенції, як і раніше.

Заклади, які не автономізуються та не укладуть договори з НСЗУ, будуть до кінця 2018 р. фінансуватися за рахунок медичної субвенції. Відповідно, заробітні плати лікарів будуть прив’язані до тарифної сітки.

Медичні заклади зможуть приєднуватися до реформи тільки групами – тобто одразу весь район, місто або ОТГ. Це зумовлено тим, що субвенція виплачується на бюджет і відповідно не може бути скасована повністю для цього бюджету, а не окремого закладу.

Під час автономізації майно передається закладам на правах оперативного управління. Розпоряджається майном закладу його власник — територіальна громада через уповноважені органи. Керівник медзакладу може розпоряджатися майном у межах, які визначатимуться статутом цього закладу.

Приватні практики первинної допомоги (лікарі-ФОП і приватні заклади) можуть укласти договір і розпочати роботу з НСЗУ в будь-який момент із часу запуску роботи Служби.

 

Підключення до електронної системи охорони здоров’я

Електронна система охорони здоров’я eHealth – це система, яка допомагає пацієнтам отримувати, а лікарям – надавати якісні медичні послуги. А ще – дозволяє контролювати, наскільки ефективно витрачаються виділені на охорону здоров’я державні кошти і запобігати зловживанням.

Це – складна система, яка буде поступово впроваджуватися протягом кількох років. Спочатку вона охопить первинну ланку медицини – сімейних лікарів, терапевтів та педіатрів. Пацієнти укладатимуть декларації із обраними лікарями, і лікарі реєструватимуть ці декларації в системі. Таким чином, держава зможе оплачувати лікарю за кожного пацієнта, а пацієнт отримає гарантовані державою безкоштовні медичні послуги. Так система eHealth допоможе реалізувати принцип «гроші ходять за пацієнтом».

У майбутньому система eHealth дасть можливість кожному швидко отримати свою медичну інформацію, а лікарям – правильно ставити діагноз з урахуванням цілісної картини здоров’я пацієнта. Вже не буде потреби в паперових медичних картах і друкованих довідках, які губляться і забуваються. Лікарі виписуватимуть електронні рецепти, які не можна буде ні загубити, ні підробити. Система міститиме всю медичну історію пацієнта, і вона буде доступна як пацієнту, так і його лікарям – все, як на долоні.

А державні органи розумітимуть, куди слід витрачати державні кошти, щоб це приносило максимум користі, адже система накопичуватиме велику кількість статистики про захворювання і лікування. В результаті, українці будуть отримувати за державний кошт більше якісних медичних послуг.

В Україні система складатиметься з центрального компонента – він відповідатиме за централізоване зберігання та обробку інформації – та медичних інформаційних систем (МІС), які лікарні та поліклініки можуть обирати на ринку і встановлювати в себе.

Центральний компонент буде контролювати держава. За експлуатацію системи eHealth буде відповідати створене з цією метою державне підприємство. Разом вони вимагатимуть від розробників МІС строго дотримуватися вимог до надійності, безпеки та конфіденційності даних, якими їхні системи обмінюватимуться з центральним компонентом. Система також пройде сертифікацію Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Медичні заклади зможуть обирати будь-яку медичну інформаційну систему з-поміж тих, які пройшли перевірку і підключилися до центрального компонента системи eHealth. При цьому комерційні МІСи гарантовано надають базовий пакет електронних сервісів.

Джерело: https://www.slideshare.net/managementnmu/ehealth-75417542

 

Новий підхід у керуванні мед закладом

З початком реформи відбудеться зміна в керуванні медзакладу – розділення посад головного лікаря на директора лікарні та голову медичної практики. Планується дозволити працювати на позиції директора спеціалістам не тільки з медичною освітою відповідно загальноприйнятої світової практики. Цей спеціаліст має займатися контрактами, логістикою, організацією роботи, фінансами тощо. Обиратимуть його на відкритому конкурсі за єдиною процедурою, затвердженою Кабінетом Міністрів. Головне завдання директора на наступний рік – запуск закладу як підприємства, запровадження eHealth, ремонт.

Друга позиція – голова медичної практики, який ухвалює рішення з усіх медичних питань. Його основне завдання на наступний рік – запровадження системи лікування за міжнародними настановами та європейської системи діагностики ICPC-2. На голову медичної практики покладено консультування, донавчання лікарів та професійний контроль. Він має обиратися на таємному голосуванні лікарів закладу.

 

Оплата лікарям та впровадження платних послуг

Зарплатня лікаря залежатиме від кількості пацієнтів у кожного з них, а не від фіксованої ставки. Міністерство охорони здоров’я зробило розрахунки – держава перераховуватиме в мед заклад 370 гривень на рік за одного пацієнта без урахування відповідних вікових коефіцієнтів. З 2019 року цю суму планують збільшити до 450 гривень щорічно.

Діятиме принцип – чим більше пацієнтів, тим більша зарплата. За такої системи лікар буде зацікавлений якісно лікувати, оскільки до поганого спеціаліста ніхто не прийде. Хороший лікар матиме більше пацієнтів і відповідно більшу зарплату. Лікарі та лікарні конкуруватимуть за пацієнтів і будуть зацікавлені підвищувати якість своїх послуг. 

Перспективним є перекваліфікація вузьких спеціалістів до лікарів загальної практики. У такому випадку лікар зможе надавати і послуги первинної медичної допомоги (і мати гідний стабільний дохід) і, за наявності необхідного обладнання, надавати профільні послуги. Сімейні лікарі з додатковою спеціалізацією будуть користуватися додатковим попитом з боку пацієнтів з відповідними хронічними захворюваннями. Особливо це стосується кардіологів, пульмонологів, гастроентерологів.

Медичні заклади самі вирішуватимуть, які спеціалісти їм потрібні для надання замовлених державою послуг. За досвідом інших країн, можна очікувати поступове зменшення запитів до вузьких спеціалістів паралельно з підвищенням кваліфікації сімейних лікарів.

Конкуренція між лікарями і принцип «гроші йдуть за пацієнтами» може призвести до деяких змін. Існує ймовірність, що погано обладнані і малозавантажені заклади змінять свій профіль – наприклад, на реабілітаційні центри чи хоспіси.

Після впровадження медичної реформи значна частина медичних послуг має стати платною. Передбачається, що до безкоштовних послуг належатимуть невідкладна, первинна та паліативна медична допомога. Це означає, що усі звернення до сімейних лікарів, педіатрів та терапевтів, термінові операції, а також догляд і знеболювання для важко і смертельно хворих залишатимуться безкоштовними. У переліку буде спеціалізована та високоспеціалізована медична допомога, медична реабілітація, медична допомога дітям до 16-ти років, а також породіллям.

Джерело: http://moz.gov.ua

 

Утім, остаточного списку досі немає – так званий державний гарантований пакет щорічно формуватиметься урядом і затверджуватиметься парламентом. У міністерстві охорони здоров’я заявляють – перелік безкоштовних послуг буде єдиним по всій країні, і вони обраховуватимуться за єдиною тарифною сіткою, незалежно від місця надання послуги. Частина послуг, натомість, стане офіційно платною.

 

Уряд спростив відкриття медичної практики

Для лікарів, що вирішать стати фізичною особою підприємцем (ФОП), буде спрощене ліцензування – буде простіше відкрити приватну практику. Тепер для отримання ліцензії на власну медичну практику у сімейній медицині або педіатрії на процедуру в МОЗ потрібно буде витратити не 30, а всього 7 днів. Це перший крок, і найближчим часом ця процедура буде ще більше спрощена. 

Сама ліцензія потрібна для того, щоб укласти договір з Національною службою здоров’я та отримувати проплати за пацієнтів. Але, щоб НСЗУ уклала договір, приватнику потрібно буде мати приміщення, обладнання, щоб людина, яка до нього звертається, мала певний рівень сервісу. За розрахунками МОЗ, максимальне устаткування амбулаторії коштує близько 100 тис. грн. то в нього буде залишатися більше коштів.

Щоб отримати ліцензію, потрібно подати ліцензійну справу до МОЗ. Розроблено мінімальний перелік документів, головним з яких буде документ про освіту. Раніше, для того щоб отримати ліцензію, потрібно було підготувати приміщення, і ліцензуватися разом із приміщенням, і це спричиняло багато проблем. Але до приміщення буде низка вимог. Для того, щоб укласти договір з Нацслужбою здоров’я, у нього повинен бути, наприклад, кабінет для вакцинації, необхідне устаткування.

 

Програму «Доступні ліки» розширено, готується запуск електронних рецептів

У програмі «Доступні ліки» наступного року збільшиться кількість безкоштовних ліків – щонайменше на 10 препаратів – і з’явиться 2 додаткові діючі речовини для лікування серцево-судинних захворювань та діабету ІІ типу. У квітні у декількох регіонах має запрацювати електронний рецепт, який передусім дозволить пацієнтам отримувати ліки не лише у своєму місті, але й у інших населених пунктах. Також Уряд ухвалив ряд технічних змін, які стосуються роботи та взаємодії аптек, виробників, дистриб’юторів і розпорядників бюджетних коштів: у наступному році буде запроваджено електронну звітність та надано можливість реалізовувати залишки лікарських засобів за цінами попереднього періоду протягом 30 днів після визначення нових.

 

Суттєво спрощені процедури відправки українців на лікування за кордон

Нова постанова про направлення громадян України для лікування за кордон впроваджує кардинально нові принципи роботи Комісії МОЗ та чітко регламентує увесь порядок направлення хворих українців у закордонні клініки для лікування. Сьогодні нарешті врегульовані питання строків розгляду справ, вибору клініки, розмежування функцій органів місцевого самоврядування та ЦОВВ щодо направлення на лікування за кордон. Удосконалений механізм фінансування та передбачена можливість залучення коштів для оплати лікування з благодійних фондів, коштів місцевих бюджетів, інших незаборонених законодавством джерел.

Це дасть можливість не лише ефективно використовувати бюджетні кошти, але й не зволікати з процесом направлення на лікування за кордон. Відтепер, коли пацієнт потребує невідкладного лікування, він може виїжджати в клініку на лікування з того моменту, коли комісія поставила його на облік.

 

Сільська медицина

У 2018 р. уряд запланував здійснити конкретні заходи щодо підвищення рівня медицини на сільських територіях. Для цього Верховна Рада України прийняла Закон «Про підвищення доступності та якості медичного обслуговування у сільській місцевості» (№7117). Він передбачає додаткове фінансування сільської медицини, створення ефективної системи мотивації лікарів, впровадження практики телемедицини тощо. Цей закон є частиною медичної реформи і дає можливість разом з місцевою владою розв’язати нагальні проблеми сільської медицини: відсутність лікарів, погано обладнані амбулаторії та ФАПи.

УМіністерстві охорони здоров’я зазначають про три кроки, необхідні для поліпшення якості медичних послуг у сільській місцевості. По-перше, залучити працювати в село фахового лікаря. По-друге, дати цьому лікарю гідну зарплату і гідні умови роботи: гідний кабінет, сучасне медичне устаткування, службовий транспорт тощо. По-третє, треба забезпечити цьому лікареві гідні умови життя на побутовому рівні.

За даними Мінрегіону України, сьогодні в близько 3 тис. сіл та селищ наявні 4 тис. амбулаторій та 12 700 ФАПів. Стан їхній вкрай жахливий. Лише у 28 % цих закладів є водозабезпечення, третина з яких – це колодязі. Лише в 18 % є санвузли. Лікарі ж не хочуть туди їхати, бо сільська медицина фінансується за залишковим принципом, а в сільських амбулаторіях та ФАПах немає навіть найнеобхідніших умов. ФАП перетворився на проміжний пункт, через який пацієнта транспортують з точки «А» в точку «Б» – у район чи область, де є певний рівень медицини. Таким чином ФАПи не здійснюють функцію первинної ланки медицини.

Для порівняння: в усьому світі первинна ланка в сільській місцевості ефективно працює і вирішує на місці до 80 % медичних звернень. У країнах ЄС співвідношення звернень пацієнтів на первинний та інші рівні медицини кардинально протилежне і становить 70 % звернень на первинну ланку 30 % – на вторинну. В Україні статистика невтішна: 80 % пацієнтів отримують допомогу на другому чи третьому рівнях, оминаючи первинну ланку – амбулаторії та сімейних лікарів. Такі факти констатують, що сьогодні базова медицина в сільській місцевості практично ліквідована. А відтак жоден лікар не здатний в існуючих умовах надати якісне лікування 

ВУкраїні понад 13,1 млн сільського населення, в деяких областях – навіть понад 60 % населення – сільське. З реформою децентралізації цього року в Україні вже створено 665 ОТГ. Це – 26 % території країни, де мешкають 5,7 млн людей. Причому переважна більшість – це сільське населення – 3,6 млн мешканців, понад 8 тис. сіл та селищ об’єднані в ОТГ.

Джерело: http://www.minregion.gov.ua

 

Для того аби створити ефективну мережу первинної ланки медицини на селі, запропоновано її будувати на рівні району. Адже завдання – забезпечити медичну послугу первинного рівня на усій площі сільської території. Наразі МОЗ спільно з місцевим самоврядуванням і лікарями розробляють методику формування дієвої мережі амбулаторних дільниць. Планується переорієнтувати первинну ланку безпосередньо на амбулаторію, де є лікар, обладнання, транспорт і якісні можливості первинної допомоги. Модель сільської «первинки», до якої прагнуть дійти, – навантаження на одного лікаря – 1,5 тис. пацієнтів, із доступністю до амбулаторії в 5 км.

На часі максимальне посилення чинних закладів первинної медицини. Ідеться про реконструкцію, технічне переоснащення, кадрове посилення. Там, де відчувається критична необхідність, планують будувати нові заклади. У багатьох випадках звести новий об’єкт «з нуля» простіше, швидше й економніше, аніж ремонтувати старий. Тому наразі розробляються в Мінрегіоні типові проекти медичних закладів первинної ланки (ФП, ФАП, амбулаторія), які можна буде швидко і якісно зводити по всій країні.

Для кожного медзакладу первинного рівня буде затверджено обов’язковий перелік обладнання відповідно до послуг, що надаватимуться, із засобами телекомунікації, інформатизації, швидкісного інтернету та мобільного зв’язку. Фінансовий ресурс на розбудову мережі сільської медицини є – 4 млрд грн. Вони передбачені в держбюджеті.

Джерело: http://www.minregion.gov.ua

 

Передбачається мотиваційний пакет медичного персоналу. Законодавча ініціатива пропонує забезпечити сільського лікаря не лише місцем роботи в сучасній амбулаторії, а й гідною зарплатнею та житлом. Насамперед ідеться про лікарів первинної ланки. За розрахунками, зарплата сільського лікаря первинної медичної допомоги залежно від кількості пацієнтів сягатиме 15–30 тис. грн, медичної сестри – 4–8 тис.

Інший важливий аспект вирішення кадрового питання – житло. Саме тому типовий проект сільської амбулаторії передбачає, окрім медичних приміщень, ще й комфортне службове житло лікаря. Також забезпечити лікаря житлом цілком спроможні і органи місцевого самоврядування.

Крім того, зрозуміло, що чимало сільських населених пунктів є важкодоступними і є віддаленими одне від одного. Тож сільському лікарю доведеться брати відповідальність за декілька сіл. Це питання може бути вирішене за умови забезпечення його автотранспортом у якості додаткової мотивації. Наразі тільки 17 % сільських ФАПів і амбулаторій забезпечені транспортом. Держава інвестуватиме, і вже інвестує, у будівництво та реконструкцію доріг, що з’єднують сільські амбулаторії з районними та обласними лікарнями. Кошти на розбудову транспортної інфраструктури це – ресурс держбюджету і місцевих бюджетів, гроші від «митного експерименту», ДФРР, субвенції на розбудову інфраструктури ОТГ, а з 2018 р. – ще й Дорожнього фонду.

Важливо усвідомлювати, що сільська медицина – то не тільки приміщення і лікар, але й сучасне обладнання та ліки. Сільська амбулаторія повинна бути забезпечена портативними кардіографами, тонометрами, пульсоксиметрами, обладнанням для лабораторій для експрес-аналізу сечі та крові, які можуть передати дані через інтернет-зв’язок, апаратами Ротта, небулайзерами, та іншим обладнанням для якісного обслуговування, а також переліком фармацевтичних препаратів та препаратів за програмою «Доступні ліки».

Важливий напрям – впровадження телеметричної медицини. За її допомогою лікар сільської амбулаторії зможе в режимі онлайн отримати консультацію в медичному закладі вторинного та третинного рівня, передати аналізи та результати досліджень пацієнта. Наступні кроки із задіянням мережі Інтернет – використання сучасних онлайн-сервісів – навчальних, із підвищення кваліфікації, а також – підключення до системи eHealth, запровадження електронних карток пацієнтів.

Програма розвитку сільської медицини відповідає загальній концепції реформування системи охорони здоров’я і одного з її базових положень – посилення медицини первинного рівня. Успішність її впровадження залежить від злагоджених і швидких дій всіх задіяних профільних відомств: Мінрегіону, МОЗ, МОН, а також місцевих органів влади.

2018 р. для регіонів стане роком розвитку сільської медицини, значного збільшення фінансування з державного бюджету медичної галузі. Тому в областях визначаються з пріоритетами реформувння сільської медичної галузі.

 

ПРОДОВЖУЮЧИ ТЕМУ: ТОЧКА ЗОРУ

Олексій Матюшенко, голова Гадяцької районної державної адміністрації: Гадяч став першим районом на Полтавщині, де запрацювала система електронного обліку пацієнтів

 

Ми завжди підтримуємо всі реформи, які відбуваються в країні, і намагаємося у Гадяцькому районі запроваджувати нові технології, щоб покращити життя громадян. Унікальний проект цього разу стартував і у нас, і вже маємо неабиякий результат – жителі задоволені.

Гадяцький район – перший в Україні, який створив єдину електронну мережу та запровадив електронні сервіси. Нині потрапити на прийом до лікаря в районі настільки ж легко, наскільки легким і швидким, в порівняні з минулим, став переїзд поїздом «Інтерсіті» із Полтави до столиці. Єдина мережа об’єднала денний стаціонар та всі амбулаторії, а отже лікарі в режимі он-лайн можуть обмінюватися інформацією і проводити консиліумі. Завдяки технічному оснащенню спеціалісти швидко можуть зробити кардіограму, аналіз крові, та інші необхідні обстеження. Така оперативність в роботі та інформаційне забезпечення дозволяють більш ефективно турбуватися про здоров’я людей.

Минулого року в Гадяцькому районі стартував унікальний проект, аналогів якому не має в Україні. Кожен із 53 тисяч мешканців Гадяцького району отримав електронну картку, яка слугуватиме своєрідним ключем. За її допомогою можна буде потрапити на прийом до медичних спеціалістів, також вона буде носієм інформації про історію хвороби та процес лікування пацієнта. Все це значно спростить життя як хворим, так і медичним працівникам.

Міністерство охорони здоров’я України ось уже кілька років мріє про створення електронного реєстру пацієнтів. Але справа рухається повільно, як в масштабах України, так і області. Приміром у Полтаві передові технології впровадили наразі в одній установі – 4-й міській поліклініці. Тому, переведення цілого району на таку систему видається чимось схожим на фантастику. Тим не менше, це факт. Ми поставили мету – запустити в дію електронний облік, і виконали це завдання.

Сьогодні медична мережа району – це центральна лікарня, 2 міські та 15 сільських амбулаторій, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів. І 53 тисячі пацієнтів. Це для уявлення про масштаб роботи, яку необхідно було провести для пуску системи.

 Найперше, обладнати комп’ютерною технікою всі без винятку робочі місця лікарів. Лише для потреб центральної районної лікарні довелося додатково купувати 57 комплектів обладнання – комп’ютери, блоки безперебійного живлення та принтери, на що з місцевого бюджету витратили 800 тисяч гривень. Вдвічі менша сума знадобилася щоб інформатизувати міські та сільські амбулаторії. Ще двісті тисяч коштує сама програма, яка носить назву «Медичні інформаційні системи».

Цим технічним нововведенням передували два роки титанічної праці сотень спеціалістів – ІТ-фахівців, працівників лікарень та амбулаторій, управлінців. Нам вдалося значно модернізувати технічне оснащення лікарень і оновити приміщення медичних закладів. Як результат – впровадили цілісний продукт, аналогів якому в Україні досі немає.

Віднині пацієнти можуть розпрощатися із паперовими картками обліку (вся інформація буде зберігатися на сервері і відкриватися за допомогою електронного ключа). А головне – забути про довжелезні черги, які доводилося вистоювати в очікуванні прийому лікаря.

 Серед переваг роботи системи можна виділити:

По-перше, значно спрощує процес запису до лікаря. Власнику картки не потрібно жодних підтверджуючих документів. Він може зробити це дистанційно. Наприклад, знаходячись в сільській амбулаторії, яка розташована за десятки кілометрів від райцентру, можна без проблем записатися на прийом до будь-якого фахівця в центральній районній лікарні. Лікарю зі свого комп’ютера потрібно лише зайти на сервер, проглянути в реєстратурі інформацію про вільний час для прийому, і забронювати його за пацієнтом. Тоді у визначені день і час йому залишиться дістатися із свого села до центральної лікарні, і без черг потрапити до потрібного фахівця. Раніше ж, люди були змушені долати десятків кілометрів без впевненості, чи взагалі зможуть потрапити на прийом.

По-друге: наявність картки дає лікарю всебічну інформацію про пацієнта. Варто лише ввести номер картки до комп’ютеру, і на моніторі буде видно динаміку протікання захворювання, попередні рекомендації спеціалістів, лабораторні аналізи, рентгенівські знімки, протипоказання до вживання тих чи інших препаратів. Таким чином пацієнт максимально захищений від можливої лікарської помилки, а сам лікар має змогу прийняти оптимальне рішення.

І, по-третє: значно спрощується система звітності та контролю, а весь документообіг переводиться у електронний вигляд.

На мій погляд, програма «Електронний пацієнт» – це велика перемога влади та громади в галузі медицини. Всі мешканці зможуть відчути переваги новітніх технологій, а головне – мати якісну, кваліфіковану і доступну медичну допомогу (Блог на сайті «Lb.ua»: https://lb.ua/blog/oleksiy_matushenko/391954_gadyach_stav_pershim_rayonom.html). – 2018. – 06.03).

 

 ***

Тимофій Бадіков, громадський діяч: Україна втрачає своїх лікарів

За різними оцінками, Україна не дорахувалася від 60 до 100 тисяч лікарів та медсестер. В країні більше 14 мільйонів людей з хронічними хворобами, а багатьох людей просто нікому обслуговувати.

Катастрофічною виглядає ситуація у західних регіонах, де наші лікарі та студенти медичних вузів масово виїжджають на роботу до Словаччини, Польщі та Угорщини. Ще декілька років, і ми просто ризикуємо залишитися без медиків.

Як залишити лікарів в Україні

Одразу зазначу, що універсального рецепту немає. Потрібен комплекс заходів, а також скоординована робота законодавчої, виконавчої влади, і найголовніше – участь громадянського суспільства. Ось декілька заходів, які мають бути виконані якомога раніше.

Автономізація лікарень

Це один з ключових елементів медичної реформи. Автономізація передбачає, що лікарня може набувати статусу некомерційного комунального підприємства. Це стимулюватиме самостійність у господарських та управлінських справах, а також підвищить економічну ефективність використання активів.

Автономізація лікарні означає, що керівництво буде самостійно розпоряджатися отриманими коштами. Гроші можуть бути спрямовані на закупівлю новітнього обладнання, а також на премії і надбавки лікарям. Ба більше, лікарням дозволять мати свій власний банківський рахунок. Це дозволить конкретній лікарні, наприклад, залучати інвесторів та меценатів. Основна перевага автономізації – поява легальних грошей, які підуть не в кишені корупціонерів, а на розвиток та платню медику.

Здорова мотиваційна система

Попри фінансову скруту держава має створювати здорове мотиваційне середовище для лікарів. Варто суттєво підвищити заробітні плати для найкращих лікарів. При цьому потрібно створити всі умови для того, щоб підвищені зарплати йшли дійсно найкращим, а не тим, хто ближче до чиновника.

Варто закласти в бюджеті стажування та практику наших лікарів за кордоном, але за умови, що після цього вони 3-5 років відпрацюють в Україні. Потрібно серйозно задуматися над системою пільг для молодих лікарів та медичних працівників, яким пропонується робота у сільській місцевості. Наприклад, пільгова система отримання житла могла б стати гарною мотивацією для випускника вишу.

Міграція медичних працівників: що робить світ

Дефіцит медичних працівників – проблема не тільки українська. У «Доповіді про стан охорони здоров’я за 2006 рік: спільна робота заради здоров’я» йдеться про те, що у світі бракує 4,3 мільйони лікарів, акушерів, медичних сестер та інших представників медичного персоналу. Тобто, величезна кількість людей просто залишається без медичної допомоги, адже надати їм професійну допомогу просто нікому. Левова частина країн, для яких дефіцит кваліфікованих кадрів стоїть дуже гостро, знаходиться на Африканському континенті. Поки що у звітах ВООЗ немає офіційних статистичних даних, але, враховуючи тенденції у нашій країні, то до цього списку скоро може долучитися і наша країна. В Україні безліч населених пунктів, де люди не в змозі звернутися до лікарів вузької спеціалізації, того ж кардіолога чи ендокринолога.

У 2013 році була розпочата робота з Глобальної стратегії для розвитку кадрових ресурсі світової системи охорони здоров’я. Всесвітня організація охорони здоров’я значну уваги приділяє доступу до працівників охорони здоров’я у віддалених та сільських районах. Було прийнято дві резолюції – з міграції (WHA57.19) та швидкому зростанню масштабів підготовки працівників охорони здоров’я (WHA59.23). В документах йдеться про механізми та заходи, які мають бути задіяні державами-членами задля кращого утримання лікарів та медичного персоналу.

В 2009 році була прийнята Кампальска декларація та Програма глобальних дій, що спонукає лідерів держав докласти максимальних зусиль для створення умов подолання кризи трудових ресурсів у медичній сфері. Програма з розширення доступу до працівників системи охорони здоров’я доповнюю існуючу роботу над Глобальним кодексом практики з міжнародного найму медичних працівників, що був одноголосно прийнятий у травні 2010 року на 63 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я. Основною метою цього Кодексу є встановлення добровільних принципів та стандартів міжнародного найму медичних працівників, враховуючи права, обов’язки та очікування країн походження та країн призначення, а також самих працівників. Завдяки положенням розробленого Кодексу суттєво полегшується міжнародна співпраця, яка торкається питань найму лікарів та медперсоналу.

Ще одним суттєвим елементом у боротьбі з проблемою нестачі медичних кадрів є створення та підтримка професійних мереж у світовій системі охорони здоров’я. Професійні співробітники охорони здоров’я відіграють ключову роль у підвищенні якості медико-санітарного обслуговування. Завдяки своїй діяльності через мережі та партнерства, ВООЗ здатна виконувати наступні задачі:

- Підтримка держав на рівні створення умов для міжпрофесійної освіти та обміну досвідом.

- Визначення міжнародних та регіональних мереж спеціалістів у сфері охорони здоров’я, що здатні внести свій вклад у глобальні ініціативи, пов’язані з охороною здоров’я.

- Встановлення зв’язків між медиками, науковцями та іншими спеціалістами, що мають відношення до сфери охорони здоров’я у всьому світі.

- Забезпечення можливості безперервної освіти для медичних працівників.

Як ми бачимо, сучасний світ є набагато ближчим, ніж нам може здатися. Проблеми, що стосуються здоров’я людини, вже не розглядаються на рівні окремої держави, а носять глобальний характер. Окрім проведення реформ, Україні потрібно якомога швидше інтегруватися у світові процеси. Безумовно, у нашій країні є певна специфіка, і розробляючи стратегії із призупинення відтоку медичних працівників, та дослухаючись до рекомендацій міжнародних експертів, ми не маємо діяти всупереч національним інтересам.

На прикладі наших сусідів (Польщі, Словаччини) ми бачимо, до яких кроків вдаються держави аби компенсувати відтік власних кадрів за рахунок наших лікарів. Наразі ми не можемо собі дозволити таку політику, адже за рівнем заробітної платні ми є найбіднішою країною у регіоні. У такій ситуації колись була Грузія. Цю проблему тодішня влада вирішила шляхом відведення 95% медичних закладів у приватний сектор та загального медичного страхування населення. Ця система не є ідеальною, і у грузинській медицині ще безліч проблем, але їм вдалося зупинити масову еміграцію медичних працівників, які до того головним чином шукали роботу у Росії та країнах Європи. Ба більше, багато з грузинських лікарів, що працювали в інших країнах, повернулися до Грузії.

Зрозуміло, що наша країна в досить скрутному становищі, але це навпаки, має стати серйозним поштовхом для втілення реформ, що дозволять нам докорінно змінити ситуацію. Допоки громадськість незадоволена діями уряду, хоча ми визнаємо, що саме Міністерство охорони здоров’я є одним з флагманів сучасних реформ в Україні, через що у бік в. о. міністра лунає часто неправомірна та популістська критика від політиків.

Громадська організація Платформа Здоров’я закликає в першу чергу медичних працівників гуртуватися довкола цієї проблеми. Громадськість має бути включена до обговорення бюджету об’єднаних територіальних громад (ОТГ), що дозволить, наприклад, виділити кошти на надбавки для лікарів.

Сьогодні Україні професія лікаря потрібна як ніколи. Коли на Сході лунають постріли, а тисячі військових з посттравматичним синдромом намагаються адаптуватися до цивільного життя, саме лікар стає одним з рятівників нації. І якщо владі не вдасться у найближчі роки зупинити масову еміграцію лікарів за кордон, то мільйони наших громадян сам на сам залишаться зі своїми проблемами (Блог на сайті «Українська правда»: http://blogs.pravda.com.ua/authors/badikov/5ab0becc6a5f7/). – 2018. – 20.03).