Лариса Пестрецова, заввідділу, Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського,

Ірина Шульга, мол. наук. співроб., Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського

Вітчизняний та зарубіжний досвід формування документного потоку наукових бібліотек у рамках державних видавничих програм

Висвітлено співпрацю Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) та Державного комітету телебачення і радіомовлення України у рамках державної програми «Українська книга», яку було засновано у 2005 р. за ініціативи Президента України В. Ющенка. Представлено динаміку надходжень літератури за програмою «Українська книга» до поточного обмінного фонду НБУВ у 2007–2016 рр. Зазначено, що з 2017 р. всі права на випуск книг за вищезгаданою програмою передані Українському інституту книги. У статті проаналізовано зарубіжний досвід подібних інституцій у Польщі, Франції, Канаді та Фінляндії, діяльність яких спрямована на популяризацію читання, книгорозповсюдження, просування вітчизняної літератури і рідної мови у світі.

Ключові слова: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського, Державний комітет телебачення і радіомовлення України, видавнича діяльність, програма «Українська книга», книгообмін.

Розбудова будь-якої держави, реалізація проривів у нові технічні й технологічні горизонти, здійснення реформаторських кроків у всіх сферах життєдіяльності держави, у тому числі у виробничій та науковій, у принципі неможливі без сучасних, добре освічених, професійно підготовлених фахівців.

У свою чергу, становлення людини як особистості, виховання її духовною і творчою, прищеплення їй професійних і наукових знань неможливе без книги. Адже будь-які кардинальні зміни в державі, зорієнтовані на майбутнє й довготривалу перспективу, мають починатися з наповнення навчальних закладів, бібліотек, відповідних наукових і управлінських установ, полиць численних книгарень достатньою кількістю книг як власного виробництва, так і перекладних, що дають людині, персоналу, задіяному в реформаційному процесі, повне уявлення про те, як подібні реформи реалізувались у світі чи як світові тенденції й методики співвідносяться з можливостями і станом соціуму, власної економіки, виробництва, науки, а також дають можливість напрацювати на основі отриманих знань модель власних реформаторських дій і реалізувати її на практиці [1, с. 3].

Для розроблення державної політики та прийняття рішень у сфері культури, освіти й науки, а також стосовно фінансування бібліотечних закладів, спеціальних програм і проектів було прийнято документ «Стратегія розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України», де також зазначено, що «…бібліотеки України є базовим елементом культурної, наукової, освітньої, інформаційної інфраструктури держави. Вони важливі для розвитку інформаційної та мовної культури суспільства, патріотичного, правового та екологічного виховання, формування стійкого інтересу до вивчення та розуміння національної історії та культури. Бібліотеки сприяють розбудові читаючої, мислячої та освіченої нації, спроможної практично втілювати набуті знання і досвід у розбудову незалежної України» [14].

Влада, яка ставить за мету розвиток і піднесення своєї країни, забезпечення благополуччя її народу, головних зусиль має докладати до формування всебічно розвиненої особистості громадянина держави, а відповідно й до розвитку книжкової справи [2, с. 3–4].

За даними Книжкової палати України, у 2016 р. на одного мешканця України припадало 1,14 книги (у 2015–0,85 книги, у 2014–1,28 книги). Аналіз видавничої продукції за тематичними розділами демонструє, що в її загальному масиві домінує література з освіти та культури, на другому місці – книги політичної та соціально-економічної тематики, далі – художня й технічна література [3, с. 26].

Тому метою цієї статті є аналіз співпраці Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського з Держкомтелерадіо України, який є головним у системі центральних органів виконавчої влади в інформаційній та видавничій сфері.

Першою ознакою серйозності намірів влади щодо нарощування обсягів видання книг у чітко визначених жанрових нішах за кількістю назв та накладами було започаткування у 2005 р. за ініціативи Президента України В. Ющенка програми «Українська книга».

Відповідно до визначення, закріпленого у Законі України «Про державні цільові програми», державна цільова програма – це «комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв’язання найважливіших проблем розвитку держави, окремих галузей економіки або адміністративно-територіальних одиниць, здійснюються з використанням коштів Державного бюджету України та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням» [11].

Держкомтелерадіо є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сфері [10]. Тому формування та реалізацію програми «Українська книга» у 2005–2016 рр. було покладено на Держкомтелерадіо України. У рамках цієї програми видання передаються до Міністерства культури і туризму України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства закордонних справ України, Національної академії наук України та інших міністерств і відомств для поповнення бібліотечних фондів [7].

Основні завдання програми «Українська книга» зосереджено на формуванні та постійному оновленні асортименту вітчизняної книжкової продукції для забезпечення потреб усіх соціальних груп українського суспільства виданнями з різних галузей знань державною мовою та мовами національних меншин; поповненні бібліотечних фондів України книжковою продукцією; забезпеченні доступу до надбань світової культури шляхом перекладу та видання державною мовою творів видатних зарубіжних авторів; сприянні виданню творів українських класиків та сучасних авторів мовами народів світу з метою популяризації української літератури на міжнародному рівні.

 У рамках цієї Програми література видається за такими тематичними розділами: видання для дітей та юнацтва; твори класиків української літератури, лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка та сучасних українських письменників; твори класиків та сучасних письменників зарубіжної літератури (в перекладі українською мовою); науково-популярні видання; довідкові видання; література мовами національних меншин України. З моменту запровадження програми «Українська книга» Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського (НБУВ) розпочала співпрацю з Держкомтелерадіо з метою поповнення власних фондів, а також книгообміну з вітчизняними та іноземними установами. Література замовлялась у кількості від 20 до 60 пр. кожної назви, адже бібліотека здійснює вітчизняний книгообмін із 217 бібліотеками та установами загальнодержавного значення, міжнародний книгообмін – із 593 закладами у 65 країнах світу.

 

Таблиця

Надходження до НБУВ видань за програмою

«Українська книга» протягом 2007–2016 рр.

Рік

Кількість назв

Кількість примірників

2007

96

5367

2008

209

11760

2009

69

3025

2010

8

294

2011

108

4296

2012

225

6825

2013

98

3450

2014

38

1534

2015

184

6693

2016

171

4580

Разом

1206

47824

 

За програмою «Українська книга» протягом 2007–2016 рр. до НБУВ надійшло    47 824 пр. (1206 назв) довідкових, наукових, науково- популярних, публіцистичних видань і художніх творів для забезпечення власних фондів, бібліотек наукових установ НАН України, партнерів з документообміну, а також для розповсюдження видань із науковою, інформаційною та культурно-просвітницькою метою серед установ і бібліотек. Динаміку надходження видань до поточного обмінного фонду НБУВ за 2007–2016 рр. представлено в таблиці (див. таблицю).  

Книги, що виходять у рамках цієї державної програми, за критерієм відбору мають велику наукову, соціальну та виховну цінність [4].

Так, до відзначення ювілейної дати – 200-річчя від дня народження Т. Шевченка – вийшли друком 32 видання, присвячені дослідженню його життя та творчості. Серед них, зокрема, «Шевченківська енциклопедія» – шеститомна фундаментальна праця, яка містить аналітичну інформацію щодо світоглядних і творчих аспектів літературної і мистецької спадщини митця; «Документальна скарбниця Шевченківських лауреатів» – видання, в якому висвітлено діяльність видатних вітчизняних митців – лауреатів Національної премії імені Тараса Шевченка; «Чигиринський Кобзар і Гайдамаки» – факсимільне відтворення видання 1844 р.; «Тарас Шевченко. Мистецька спадщина» – альбом, який репрезентує його малярську спадщину (1814–1861) і є набутком не лише українського народу, а й світової культурної спільноти, та інші видання.

 2006 р. згідно з цією програмою було засновано серію «Невідома Україна», у рамках якої випущено ряд цікавих видань: Єльников М. «Золотоординські часи на українських землях»; Чухліб Т. В. «Шлях до Полтави: Україна і Росія за доби гетьмана Мазепи»; Сегеда С. «Гетьманські могили»; «Наукова спадщина Олега Ольжича» та «Шляхами трипільського світу» за авторством М. Відейка тощо.

У рамках програми «Українська книга» до НБУВ надійшли такі значущі видання, як: «Повна академічна збірка творів» Григорія Сковороди; «Листи: 1876–1897» – епістолярна спадщина Лесі Українки; «Михайло Грушевський: біографічний нарис» – книга Р. Пирога та В. Тельвака, видана до 150-річчя від дня народження                                   М. Грушевського; науково-популярне видання «Українське козацтво» тощо. До бібліотеки також надійшло 100 комплектів 24 томів повного зібрання творів                         М. Грушевського «Твори: У 50 томах», яке включає всі опубліковані й неопубліковані твори видатного вченого і громадсько-політичного діяча, його епістолярну, мемуарну спадщину й архів.

Серед унікальних надходжень слід відзначити книгу «Апостол», ілюстровану українськими, давньоруськими і візантійськими іконами; нове видання пам’ятки книжкової писемності «Євангеліє Бучацьке XII–XIII ст.» старослов’янською та українською мовами, що знаходиться в колекції Львівського Національного музею; книгу «Корені та парості: український генеалогікон», в якій зібрано пам’ятки біографічної літератури ХІ–ХVІІІ ст., тощо.

Особливо цінним інформаційним ресурсом для користувачів НБУВ є довідкові та енциклопедичні видання: двотомна ілюстрована енциклопедія «Традиційне вбрання українців» О. Косміної, яка знайомить читачів з історією українського народного одягу; «Ілюстрована енциклопедія України. Культура» М. Поповича, багатотомна сучасна енциклопедія історії Європи – видання «Історія європейської цивілізації». У 2016 р. отримано перші томи енциклопедичних видань «Велика українська енциклопедія», «Франківська енциклопедія: У 7 томах», а також «Українська мала енциклопедія: У 4 томах» Є. Онацького, за оцінкою академіка І. Дзюби, – одна з кращих гуманітарних українських енциклопедій.

З метою сприяння розвитку вітчизняного книговидання, удосконалення традицій вітчизняної книговидавничої справи, підвищення ролі книги в суспільстві, популяризації сучасних технологій її художнього оформлення та поліграфічного виконання в 2013 р. у рамках програми «Українська книга» започатковано Всеукраїнський конкурс «Краща книга України».

Конкурс проводиться у таких номінаціях: «Моя країна» – видання, художні твори, фотоальбоми, які різнобічно представляють Україну; «Життя славетних» – книги про цікаві долі видатних людей, їхній особистий внесок у державотворення; «Світ дитинства» – різножанрові ілюстровані видання для дітей дошкільного та шкільного віку; «Арт-книжка» – мистецькі видання, фотоальбоми, фотокниги та інші видання оригінального художнього оформлення; «З глибини знань» – навчальні та довідкові видання, енциклопедичні видання, словники та наукові розвідки; «Проза» – кращі романи, повісті, збірки оповідань, новели, есе вітчизняних і зарубіжних авторів, а також оригінальні видання, які отримали визнання та високо відзначені фахівцями і критиками; «Поезія» – кращі поетичні збірки вітчизняних і зарубіжних авторів, видання і видавничі серії, які отримали визнання та високо відзначені фахівцями і критиками; «Бестселер» – книга, що мала найвищий рейтинг реалізації в мережі книгорозповсюдження; «Мистецтво друку» – книги, видрукувані на вітчизняній поліграфічній базі і випущені на високому поліграфічному рівні; «Гран-прі» – унікальні, фундаментальні видання універсальної тематики, які стали подією у вітчизняному книговиданні [8].

У листопаді 2015 р. Верховна Рада України в першому читанні прийняла законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення системи державного управління в книговидавничій сфері». А 28 січня 2016 р. депутати проголосували за створення Українського інституту книги. У лютому того ж року Президент України П. Порошенко підписав відповідний закон, у якому зазначено: «Український інститут книги є державною установою, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури та мистецтв, і здійснює свою діяльність відповідно до статуту, який затверджується органом управління» [10].

Після створення Українського інституту книги для уникнення дублювання повноважень у книговидавничій сфері уряд вніс зміни до положення про Держкомтелерадіо і Міністерство культури України [9]. Відповідно до покладених на комітет завдань Держкомтелерадіо здійснює підготовку пропозицій щодо вдосконалення системи державного управління у видавничій сфері; аналізує та прогнозує розвиток ринку у видавничій сфері; забезпечує дотримання державної мовної політики у видавничій сфері; забезпечує підвищення кваліфікації працівників засобів масової інформації, видавничої сфери, поліграфії; веде Державний реєстр видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції тощо [6].

Відповідно до Статуту Українського інституту книги [13], представленого на сайті Міністерства культури України, основною метою установи є підтримка книговидавничої справи, популяризація читання, стимулювання перекладацької діяльності, популяризація української літератури у світі. Предметом діяльності Українського інституту книги є створення організаційних, адміністративних та культурологічних умов для перетворення вітчизняної видавничої справи на культурну індустрію європейського зразка, формування єдиного книжкового ринку в країні, забезпечення за допомогою вітчизняної книги вільного доступу громадян України до всіх сфер сучасних знань, відродження культури читання, реалізація бюджетної програми «Українська книга» та інших бюджетних програм у сфері книговидання. Український інститут книги очолила Т. Терен – журналіст за освітою, координатор Української програми «Книжковий Арсенал». Уже серед перших кроків Інституту – вироблення стратегії розвитку й плану роботи, вирішення організаційних питань, обговорення з громадськістю й затвердження нового положення про державну програму «Українська книга».

Отже, вивчення іноземного досвіду у сфері підтримки книговидання, зокрема державних видавничих проектів та популяризації літератури, є досить актуальним.

Один із найуспішніших проектів було створено у Франції у 1946 р. – Національний центр книги (НЦК) (Centre National du Livre, під цією назвою існує з 1973 р.) [16], щорічне фінансування якого здійснює уряд Франції (близько 29 млн євро). У центрі працюють близько 200 фахівців (науковці, письменники, перекладачі, журналісти, критики, видавці, книгорозповсюджувачі), які входять до 18 комітетів, що збираються тричі на рік, щоб розглянути заявки та обговорити призначення допомоги авторам, видавцям, бібліотекам та організаціям. Частину свого бюджету НЦК витрачає на переклади творів іноземних авторів для французького читача.

Крім того, НЦК паралельно з Міністерством закордонних справ Франції сприяє виданню французьких творів в інших країнах. Кошти, призначені для підтримки перекладу, Центр перераховує французькому видавцеві, який має передати їх іноземному видавцю. Таким чином організація заохочує французького видавця до пошуку іноземних партнерів, спонукає активніше займатися продажем авторських прав. Разом із тим НЦК призначає стипендії закордонним перекладачам, щоб вони могли приїхати до Франції і тут працювати над конкретним твором. Центр також допомагає французьким книгарням за кордоном, зокрема, частково бере на себе витрати на придбання книг французькою мовою. На сайті цього Центру опубліковано звіти про його діяльність за попередні роки, а також брошури-довідники, які вміщують опис усіх можливих варіантів співпраці з письменниками, видавцями, бібліотеками [5, 12].

З 1977 р. у Фінляндії діє Центр фінської літератури (Finnish Literature Exchange), який відповідає за поширення фінської літератури за кордоном. Ця інституція покликана надавати підтримку публікуванню перекладів фінською, шведською та саамською мовами, а також сприяти перекладам іноземних творів цими мовами. Щорічно організація надає гранти на переклад і публікацію понад 300 різним проектам на загальну суму 600 тис. євро [5, 17].

 У Канаді з 2009 р. працює Фонд канадської книги (Canada Book Fund), фінансування якого здійснюється з державного бюджету. Фонд існує при урядовому Департаменті з питань канадської спадщини, який відповідає за формування культурної політики країни. Фонд надає фінансову підтримку канадським видавцям та організаціям (йдеться про прибуткові й неприбуткові організації, причетні до книжкової індустрії Канади – маркетингу, дистрибуції, промоції авторів, освітніх інституцій тощо). У звітах цієї організації зазначено, що протягом 2014/15 рр. на допомогу видавцям на видання книг було витрачено $30 012 905 [5, 15].

Польський інститут книги – національна інституція культури, створена в 2004 р. у Кракові за наказом міністра культури Республіки Польща [18]. Основні напрями діяльності цієї інституції зосереджено на популяризації найкращих польських авторів та їхніх книжок; просвітницькій діяльності, спрямованій на підвищення авторитету спілкування з книжкою; презентації польських книжок за кордоном; стажуванні для перекладачів польської літератури. З 2005 р. Інститут щорічно присуджує премію «Трансатлантик» у розмірі 10 тис. євро перекладачам польської літератури. Найбільшу кількість перекладів було здійснено німецькою (170), українською (161), російською (142), чеською (142), французькою (135) мовами. Переклади опубліковані у 56 країнах.

В інтерв’ю газеті «Український Тиждень» директор Польського інституту книги Ґ. Ґауден у листопаді 2010 р. під час зустрічі у рамках проекту «Європейський досвід: Польща» наголосив: «Наша діяльність – багатовекторна. Ми фінансуємо низку різних акцій, які популяризують читання, наприклад, дискусійні клуби. Зараз їх у Польщі нараховується понад 700, і вони діють у малих бібліотеках при школах, парафіях, і навіть у місцях позбавлення волі. Ці клуби організовані на кшталт британських: люди читають книжку, а потім її обговорюють. Окрім цього, одним з фундаментальних механізмів, який має допомогти подолати тенденцію скорочення читання, є зміцнення польських бібліотек, які мають бути центрами знань і громадського життя» (http: tyzhden.ua/publication/7358).

У жовтні 2017 р. у Волинській обласній бібліотеці для юнацтва відбулася зустріч з Ґ. Ґауденом, яка була присвячена бібліотечним установам Польщі та проекту «Бібліотека+», що був реалізований Польським інститутом книги. Основним завданням проекту було перетворення публічних бібліотек на сучасні центри доступу до знань і культури та осередки життя громади. Загалом на проект було виділено                 1,5 млрд злотих. Ґ. Ґауден розповів, що одним із завдань проекту було переконати представників органів місцевого самоврядування в тому, що бібліотека – це необхідна для них річ, яка допоможе будувати місцеву спільноту, бо саме так вона функціонує в сучасних суспільствах.  

Українським державним інституціям, діяльність яких спрямована на підтримку книговидання і книгорозповсюдження, варто запозичити досвід зарубіжних інституцій у цій сфері і встановити міжнародні контакти для прийняття професійних рішень з урахуванням європейських і міжнародних вимог. Потрібно також налагодити ефективну систему інформування про вітчизняні видання з метою оптимізації поповнення фондів українських бібліотек. Для отримання позитивних результатів та інтеграції вітчизняних бібліотек у світовий інформаційний простір необхідно створити нові нормативно-правові документи у бібліотечно-інформаційній сфері. 

В умовах обмеженого фінансування на придбання літератури, видання за програмою «Українська книга», які більше 10 років безкоштовно надходять до фондів НБУВ, є цінним джерелом у забезпеченні інформаційних, освітніх та культурних потреб користувачів бібліотеки та партнерів із документообміну. А завдяки розміщенню інформації про видання за державною видавничою програмою «Українська книга» у науково-інформаційному бібліографічному покажчику «Обмінний фонд Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського» ми маємо можливість популяризувати та розповсюджувати зазначені видання серед партнерів по книгообміну. Електронну версію покажчика розміщено на сайті бібліотеки (www.nbuv.gov.ua/node/502).

 

Література

1. Афонін О. Рекомендації з удосконалення українського книговидання /  О. Афонін, Н. Петрова // Вісн. Книжк. палати. – 2011. – № 1. – С. 3–5.

2. Афонін О. Українська книга в контексті світового книговидання / О. Афонін,      М. Сенченко. – Київ : Книжк. палата України, 2009. – 277 с.

3. Буряк С. Книговидавнича діяльність в Україні за підсумками 2016 року /  С. Буряк, Н. Музиченко // Вісн. Книжк. палати. – 2017. – № 3. – С. 24–32.

4. Електронний архів програми «Українська книга» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/searcher?searchPublishing=1&searchDocarch=1&R1=V1&search_param=%F3 %EA%F0 %E0 %BF%ED%F1 %FC%EA%E0+%EA%ED%E8 %E3 %E0&x=0&y=0. – Назва з екрана.

5. Івашина А. Не Польщею єдиною: книжкові інституції в країнах з успішним видавничим бізнесом [Електронний ресурс] / А. Івашина. – Режим доступу: http://www.chytomo.com/news/ne-polshheyu-yedinoyu-knizhkovi-instituciii-v-kraiinax-z-uspishnim-vidavnichim-biznesom. – Назва з екрана.

6. Історія створення та діяльності Державного комітету телебачення і радіомовлення України (Держкомтелерадіо) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=70793&cat_id=70792. – Назва з екрана.

7. Наказ Держкомтелерадіо України від 27.02.2006 р. № 43 «Про реалізацію рішення колегії Держкомтелерадіо України від 23 лютого 2006 року № 2/6» («Про порядок формування та реалізації Програми “Українська книга”» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukraine.uapravo.net/data/base11/ukr11898.htm. – Назва з екрана.

8. Наказ Держкомтелерадіо України від 04.07.2012 р. № 179 «Про затвердження Положення про Всеукраїнський конкурс “Краща   книга України”» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=93861&cat_id=89027. – Назва з екрана.

9. Положення про Державний комітет телебачення і                                         радіомовлення України : Постанова Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 341 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comin.kmu.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=135222&cat_id=32820. – Назва з екрана.

10. Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення системи державного управління у книговидавничій сфері : Закон України від 28 січня 2016 р. № 954-VIII [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/954–19. – Назва з екрана.

11. Про державні цільові програми : Закон України від 18 березня 2004 р. № 1621-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1621–15. – Назва з екрана.

12. Словінська І. Французька книжка колись і сьогодні [Електронний ресурс] / І. Словінська. – Режим доступу: http://litakcent.com/2010/02/09/francuzka-knyzhka-kolys-i-sohodni/. – Назва з екрана.

13. Статут Державної установи «Український інститут книги» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://195.78.68.75/mcu/control/uk/publish/article?art_id=245224945&cat_id=245224937. – Назва з екрана.

14. Стратегія розвитку бібліотечної справи на період до 2025 року «Якісні зміни бібліотек для забезпечення сталого розвитку України» [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/219–2016-%D1 %80. – Назва з екрана.

15. Canada Book Fund [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.canada.ca/en/canadian-heritage/services/funding/book-fund.html. – Title from the screen.

16. Centre National du Livre [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.centrenationaldulivre.fr/. – Title from the screen.

17. Finnish Literature Exchange [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.finlit.fi/fili/en/. – Title from the screen.

18. The Polish Book Institute [Electronic resource]. – Mode of access: http://www.bookinstitute.pl/. – Title from the screen.