Н. Тарасенко, мол. наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Акція «Велика політична реформа»: вимоги, результати, оцінки

 

17 жовтня під стінами Верховної Ради в Києві розпочалася акція «Велика політична реформа», організована рядом політичних сил і громадських організацій. Учасники протесту: Рух нових сил, «Батьківщина», «Самопоміч», «Свобода», «Громадянська позиція» А. Гриценка, партія «ДемАльянс», рух «Чесно», «Автомайдан», Центр протидії корупції, Національний корпус та ін. Від самого початку організатори акції висунули владі три вимоги: створення антикорупційного суду; прийняття нового виборчого законодавства, заснованого на пропорційній виборчій системі з відкритими списками; скасування депутатської недоторканності. Ці вимоги були узгоджені учасниками акції в підписаному ще на початку жовтня меморандумі про спільні дії, публічним оголошенням якого була анонсована протестна акція.

Організатори акції повідомили, що меморандум відкритий для підписання будь-якими громадськими й політичними організаціями, а також діячами, що підтримують три наведені вимоги до української влади. Зазначалося, що до меморандуму приєдналися окремі народні депутати: Ю. Дерев’янко, С. Заліщук, П. Костенко, Ю. Левченко, М. Найєм, В. Парасюк, О. Петренко, Є. Соболєв, С. Семенченко, В. Чумак. Крім того, наголошувалося, що будь-які додаткові політичні вимоги є власною позицією тих, хто їх висловлює, і не мають трактуватися як спільна позиція підписантів.

Проте, незважаючи на укладення меморандуму, деякі учасники акції одразу після його підписання почали висувати додаткові, свої власні, вимоги. Так, на шпальтах видання «Українська правда» екс-президент Грузії та колишній очільник Одеської облдержадміністрації М. Саакашвілі закликав українського Президента П. Порошенка боротися проти корупції в його оточенні, продати свій бізнес, оновити склад Центральної виборчої комісії та накласти мораторій на підвищення енерготарифів, ліквідувавши формулу «Роттердам плюс» та «газову мафію». 

В інтерв’ю DW М. Саакашвілі підтвердив висунуті ним вимоги, крім головних вимог акції. Це рішення, за його словами, стало результатом спілкування з українцями багатьох регіонів, які він відвідав останнім часом. «Настрій у країні один: Президент повинен виконати, що обіцяв», – пояснив М. Саакашвілі (http://www.dw.com/uk/саакашвілі-та-всі-всі-всі-хто-і-чому-мітингуватиме-у-києві/a-40968373).

Висунення М. Саакашвілі власних вимог викликало стримане роздратування в співорганізаторів мітингу. Народний депутат М. Найєм заявив, що акція планувалася ще задовго до повернення екс-президента Грузії до України й саме обмеження вимогою політичної реформи та створення антикорупційного суду дало б змогу об’єднати велику кількість політичних сил. «Усе це обіцяли парламентські партії, тому громадськість охоче приєдналася. Можна, звісно, висувати й інші вимоги, але не факт, що їх підтримають усі учасники акції», – зауважив М. Найєм.

Утім, підвищена увага медіа до екс-президента Грузії спонукала організаторів, попри певні суперечності, залучити його до акції. Представник «Самопомочі» Є. Соболєв пояснював появу М. Саакашвілі здатністю останнього своєю енергією та ораторським талантом зібрати під Верховною Радою людей. «Це добре, що ми домовилися, це добре для справи, тому що Міхеїл може багатьох людей надихнути, і це добре для нього самого», – заявив Є. Соболєв, спілкуючись з журналістами. Тим більше що не тільки М. Саакашвілі «розширив» список вимог до влади. Лідер «Громадянської позиції» А. Гриценконаголосив на необхідності ухвалення закону про імпічмент, обмеження недоторканності також і Президента, заборону політичної реклами на телебаченні.

17 жовтня на площі Конституції перед Верховною Радою зібралося, за різними оцінками, від двох до п’яти тисяч протестувальників, хоча організатори акції заявляли участь 50 тис. Та попри не надто масову акцію влада зробила кілька кроків наперед. Перед початком мітингів будівлю Верховної Ради та урядовий квартал охороняло близько 3,5 тис. поліцейських, Верховну Раду обгородили парканом, усюди був суворий контроль документів і особистих речей.

Один з організаторів акції протесту, народний депутат М. Найєм, заявив зі сцени мітингу біля Верховної Ради, що він і його товариші блокуватимуть трибуну парламенту, щоб примусити парламентську більшість задовольнити вимоги учасників протесту. Натомість серед натовпу протестувальників виникали внутрішні локальні сутички, які оперативно блокувалися самими людьми. Уже пообіді, коли під парламентом залишалося менше тисячі мітингарів, детонатором певного збурення стало небажання парламентарів після повернення з перерви розглядати вимоги протестувальників. Частина учасників акції намагалася пройти під споруду президентської адміністрації, але була зупинена правоохоронцями, що спровокувало штовханину й бійку.

Одночасно інший гурт протестувальників зламав металевий паркан в урядовому кварталі, що також спричинило локальні сутички. Коли кількох поранених і отруєних сльозогінним газом забрали медики, на вул. Грушевського почалося встановлення великих армійських наметів. Учасники протестів заявили, що не мають намірів розходитися до виконання їхніх вимог і чекають на підтримку киян. Їх надихнув денний виступ на мітингу лідера «Руху нових сил» М. Саакашвілі, який закликав у разі невиконання вимог протестувальників домагатися відставки Президента П. Порошенка.

Утім, організатори акції по-різному бачили перебіг розвитку мітингу. Наприклад, представники «Руху нових сил» М. Саакашвілі і Ю. Дерев’янко, а також представник «Визволення» С. Семенченко виступили за те, щоб розбити біля Верховної Ради наметове містечко. Але така ідея сподобалася не всім. Не в захопленні були лідери громадських організацій і навіть керівництво «Самопомочі», членами якої є і С. Семенченко, і Є. Соболєв. Мовляв, на мітинги прийшло значно менше людей, ніж вони сподівалися. До того ж наступні два тижні не пленарні, а стояти під порожньою Верховною Радою не надто результативно.

Через розходження в подальших планах у перший же день припинили участь в акції Центр протидії корупції та партія «Самопоміч». «Ми вважаємо, що ця акція – не політична подія. Там є люди, які не належать до будь-яких партій. Ми брали участь у політичному мітингу, а коли політичний мітинг перетворився на протест людей, ми стали поруч з ними, але вважаємо, що цей протест не має бути знецінений політичними прапорами», – пояснив позицію партії голова фракції «Самопоміч» у ВР О. Березюк.

У підсумку «Рух нових сил», а також депутати від «Самопомочі» Є. Соболєв, С. Семенченко й П. Костенко вирішили залишитися в наметовому містечку «до останнього». 22 жовтня М. Саакашвілі оголосив, що протест триватиме щонайменше до 7 листопада, коли відновиться пленарна робота парламенту.

Президент і парламент не стали зволікати з реакцією на вимоги протестувальників. «Це є надзвичайно важливим методом демократії, я з розумінням ставлюся до акцій і з повагою до їхніх учасників. Я сподіваюся сьогоднішні акції відбудуться мирно і сприятимуть прийняттю, зокрема, і президентських законопроектів», – заявив П. Порошенко.

Зважаючи на те що і створення антикорупційного суду, і скасування депутатської недоторканності раніше входили до обіцянок П. Порошенка, він скористався ситуацією, аби обернути її на свою користь. 17 жовтня, у день початку акції «Велика політична реформа», Президент вніс до Верховної Ради невідкладний проект закону про внесення змін до ст. 80 Конституції України, який скасовує недоторканність народних депутатів. «Я радий, що учасники мітингу підтримують вимоги Президента», – заявив тоді П. Порошенко (https://lb.ua/news/2017/10/20/379745_velika_politichna_reforma_final.html).

Експерти одностайні в оцінюванні такого кроку Президента як вдалого. За словами виконавчого директора Центру суспільних відносин Є. Магди, подальший успіх чи провал законодавчих інціатив Президента завжди можна буде пояснити позицією парламенту. «Можливо, передбачаючи такий сценарій, від участі у протесті на сьогодні відмовилася найбільша опозиційна сила – “Батьківщина” Ю. Тимошенко», – зазначає експерт. За його словами, екс-прем’єр не може ризикувати тим, аби дозволити собі брати участь у протесті, якій у підсумку може бути обернений П. Порошенком на свою користь (http://www.dw.com/uk/саакашвілі-та-всі-всі-всі-хто-і-чому-мітингуватиме-у-києві/a-40968373).

Законопроект передбачає вилучення з чинної редакції Основного закону норми про те, що «народні депутати не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані». При цьому залишається норма про те, що нардепи не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп. Законопроектом передбачається, що цей закон набере чинності з 1 січня 2020 р.

19 жовтняВерховна Рада підтримала внесення до порядку денного сесії і направлення для висновків до Конституційного Суду президентського законопроекту № 7203 про внесення змін до ст. 80 Конституції України щодо недоторканності народних депутатів.

Крім того, народні обранці підтримали внесення до порядку денного сесії й направлення для висновків до КСУ депутатського законопроекту № 6773 про внесення змін до Конституції України в частині скасування недоторканності народних депутатів. Цим законопроектом пропонується виключити з чинної редакції Конституції норму про те, що «народні депутати України не можуть без згоди Верховної Ради України бути притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані». Також вносяться зміни до Прикінцевих положень Основного закону, якими передбачено, що закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування(https://www.5.ua/polityka/rada-vkliuchyla-do-poriadku-dennoho-i-napravyla-do-ksu-prezydentskyi-ta-parlamentskyi-zakonoproekt-pro-skasuvannia-deputatskoi-nedotorkannosti-157486.html).

Не оминули увагою депутати і вимогу страйкарів змінити виборче законодавство. Парламентарі розглянули три законопроекти щодо нової виборчої системи, які пропонують скасувати мажоритарну систему й закриті партійні списки і впровадити списки відкриті. В одному із законопроектів – авторства позафракційного В. Чумака – міститься норма, яка знижує прохідний бар’єр на виборах у парламент до 3 %. Це може дати змогу «зайти» у Верховну Раду новоствореним партіям, таким як «Рух нових сил» М. Саакашвілі чи «Хвилі» безпосередньо В. Чумака, адже подолати бар’єр у 5 % вони, радше за все, не зможуть. Але ці документи так і не були проголосовані.

Стосовно вимоги створення Антикорупційного суду особливих просувань також не сталося. Як відомо, у 2016 р. парламент прийняв закон, який передбачає створення суду, але тільки з ініціативи Президента. 20 жовтня П. Порошенко заявив, що готовий подати законопроект щодо цього, якщо його розроблять у Верховній Раді, і вважає, що він може бути остаточно прийнятий до кінця року (http://www.umoloda.kiev.ua/number/3228/180/117004).

Протестна акція під стінами Верховної Ради, яка гучно стартувала 17 жовтня, була частково згорнута вже кілька днів по тому. Таке рішення ухвалили її ж організатори. Громадський рух «Чесно», коаліція громадських організацій «Реанімаційний пакет реформ», Автомайдан, Антикорупційний штаб і Центр протидії корупції оголосили про припинення вуличної акції «Велика політична реформа» до наступної парламентської сесії. «Із трьох наших вимог конкретні кроки зроблені тільки по одній – недоторканності... Що стосується нових законів про вибори, нам удалося змусити парламент вперше за три роки взятися за їх розгляд. Маємо домагатися результатів через два тижні.

Повний провал по третьому пункту – Президент відмовився вносити в парламент законопроект про Антикорупційний суд. Глава держави виявився єдиним політиком, який не тільки проігнорував нашу акцію, а й знехтував її вимогами. ...Ми будемо продовжувати боротися за наші вимоги власними методами», – ідеться у спільній відозві організаторів.

19 жовтня «Батьківщина» й більшість інших учасників заявили, що від підтримки акції не відмовляються, але відкликають активістів з вулиці.

Утім, публічно організатори акції «Велика політична реформа» заявляють, що змогли добитися свого, і переконують, що саме завдяки їхнім зусиллям влада пішла на зрушення щодо всіх трьох вимог. Закони про імунітет пішли до Конституційного Суду, закони про вибори, які лежали в парламенті ще з 2014 р., розглянули, але не проголосували, бо в залі не було народних депутатів, зазначив один з організаторів протестів В. Чумак.

«Та ж картинка і з Антикорупційним судом. Вони хотіли запудрити мізки робочими групами, ми взяли і відкликали проект закону № 6011, тому в Президента є вільне поле, хоч завтра нехай вносить законопроект. Так у чому неуспіх акції? У тому, що необхідні закони не ухвалили в один день? Але це було неможливо. А люди зрозуміли, що, виходячи на акції протесту, можна давати владі пендель і вона починає про щось згадувати, про свої зобов’язання», – також упевнений політик (https://apostrophe.ua/ua/article/politics/government/2017-10-21/maydana-ne-vyishlo-no-u-vlasti-est-sereznyiy-strah-pervyie-itogi-protestov-v-kieve/15091).

Разом з тим В. Чумак визнає, що підняти на протест велику кількість людей не вдалося. «Сказати, що протест був успішним, означає збрехати, але сказати, що зовсім неуспішним – теж. Це була найбільша політична акція з політичними вимогами після Революції гідності, до цього ніхто не міг зібрати щось подібне. Це перша акція, яку зібрали і політичні партії, і політики, і громадські активісти. Вони між собою не посварилися, вони не розбіглися – і це теж плюс. Інша справа, що виходи на акцію з політичними вимогами для нашої країни не дуже популярні. Вимагати міняти політичну систему – це не в наших традиціях поки ще, тому підняти велику кількість не вдалося, це треба визнати. Але навіть та невелика купка в п’ять тисяч, які прийшли 17 жовтня, запустили процес», – додав В. Чумак.

На думку народного депутата М. Найєма, успіхом є те, що вперше за три роки парламент і Президент призначили конкретну дату розгляду законів про вибори – профільний комітет мав надати свої висновки до 19 жовтня. Також, за його словами, учасники акцій протесту змусили парламент повернутися до обговорення питання про скасування депутатської недоторканності. М. Найєм вважає, що П. Порошенко вніс законопроект про скасування недоторканності під тиском громадськості, хоча неприпустимою, на його погляд, є відстрочка до 2020 р. Тому депутат заявив, що вимагатиме змін уже в цьому скликанні. «Під тиском акції команда Президента змушена була відкликати свій законопроект про антикорупційні палати і почати формування робочої групи з підготовки нового законопроекту про антикорупційний суд. Ми, як автори законопроекту, готові відкликати свій законопроект, щоб дати дорогу президентській ініціативі, як тільки документ буде готовий», – зазначив М. Найєм (https://24tv.ua/oksamitoviy_maydan_pro_prichini_i_naslidki_aktsiy_

protestu_n878135).

Після виходу з акції більшості учасників під парламентом залишився тільки М. Саакашвілі та очолюваний ним «Рух нових сил». 22 жовтня вони скликали під Верховною Радою мітинг під доволі амбіційним гаслом «Україна після Порошенка». «Крім трьох важливих питань, на мітингу ми відстоюємо право України існувати після Порошенка. З таким лозунгом ми стартуємо відзавтра, – заявив він напередодні. – Я особисто розказуватиму, як за 70 днів змінити закони на краще. У будь-якому разі ми багато говоритимемо про те, як побудувати систему без олігархів, з нормальною інфраструктурою, виховуючи інтелігенцією», – розповів політик. І додав, що лекції читатимуть М. Найєм, С. Лещенко, С. Заліщук і гості із США.

На думку М. Саакашвілі, діючий Президент незабаром покине президентське крісло, причому без ексцесів і кровопролиття. «П. Порошенко має покинути посаду настільки швидко, наскільки це буде комфортно для суспільства. Він має піти спокійно. Тому ми вже готуємося до того, щоб не поміняти шило на мило. Треба, щоб нове покоління українців прийшло до влади», – зауважив М. Саакашвілі.

Тож схоже, що акція під Верховною Радою перетворилася на протест М. Саакашвілі та його політичної сили. Подальший його розвиток нині спрогнозувати важко, але, враховуючи не надто активну підтримку акції з перших днів, зрозуміло, що люди не готові масово виходити на підтримку проголошених вимог. На думку директора Фонду «Демократичні ініціативи» І. Бекешкіної, незначна підтримка акції «Велика політична реформа» зумовлена, «по-перше, тим, що висунуті її організаторами вимоги не є найбільш актуальними для людей. По-друге, і це головне, – у людей немає довіри до політичних партій і лідерів. Зараз немає такої політичної сили, яка б могла вивести людей на масовий протест, як і жоден політик не претендує на те, щоб називатися загальнонаціональним лідером. У 2013–2014 рр. була альтернатива, мала місце сильна опозиція, якій люди істотно довіряли. Хоча не вони організували Майдан, але в грудні 2013 р. В. Кличку довіряла майже половина населення, А. Яценюку – 45 %, П. Порошенку – 43 %. Зараз про такі відсотки політики можуть тільки мріяти. Найбільша популярність у “Батьківщини” – 11–12 %, у решти по 6–7 %. По-третє, щоб акція була масовою, щось має збурити маси людей» (http://www.dw.com/uk/далекі-від-народу-соціолог-про-політиків-та-протести-у-києві/a-41015061).

Загалом протестні настрої в суспільстві наразіне найвищі, констатує соціолог. Улітку було зафіксовано готовність брати участь у акціях протесту майже на найнижчому рівні – 21 %. Загалом, це немало, але в Україні фіксували і вищі рівні протестних настроїв, коли, наприклад, «провал гривні» ‒ 40 %. Однак на вулицю ніхто не вийшов, бо, за словами І. Бекешкіної, одного невдоволення для цього мало. «Дуже важливе значення має те, хто скликає людей. Я знаю багатьох, які не пішли на протест тільки через те, що там був М. Саакашвілі. Раціональну людину відлякують істерики, її відштовхує непрогнозованість», – зазначила експерт.

З іншого боку, І. Бекешкіна переконана, що ця акція відіграла свою роль. «Цій Верховній Раді час від часу треба давати стусана. Стусана дали. Після того раціональні люди пішли: “Реанімаційний пакет реформ”, громадські організації і навіть радикальний Шабунін. Якщо чесно, вони просто злякалися непрогнозованості М. Саакашвілі. Але стусана дали. Це було правильно», – вважає вона (https://zbruc.eu/node/72337).

Журналіст С. Руденко, коментуючи акцію протесту в Києві, зазначив, що вона виявилася однією з наймасштабніших за останні чотири роки, але зібрати новий Майдан, очевидно, не вдалося з однієї простої причини: українці готові до рішучих дій лише тоді, коли відчувають загрозу своїй свободі або ж незалежності держави. Депутатський імунітет, закон про вибори і створення Антикорупційного суду – усе це є важливим для країни, але не є приводом для протесту мільйонів українців (http://www.dw.com/uk/коментар-чому-міхомайдан-не-вивів-на-вулиці-мільйони-українців/a-41048124).

Політолог М. Басараб у своєму блозі на www://lb.ua охарактеризував протестні акції під Верховною Радою як новий фактор хаотизації політичного процесу. За його словами, організатори протесту зосередилися на другорядних, недостатньо актуальних вимогах,проігнорувавши насамперед проблему номер 1 для України і всього Заходу: війна з Росією. Так званий «мирний план» П. Порошенка чомусь також не значиться серед претензій до влади (усупереч результатам усіх соціологічних опитувань), зауважує політолог. Натомість організатори «викотили нашвидкуруч зверстаний безсистемний пакет вимог, названий чомусь «Великою політичною реформою». Потім, у міру згасання й маргіналізації протесту, почали вкидати нові вимоги: закон про імпічмент Президента, «закриття Нацгвардії та СБУ». Також організатори і фронтмени розходяться у заявах про тривалість акції та умови її припинення», – зазначив М. Басараб (https://lb.ua/blog/mykhailo_basarab/380097_protest_chi_noviy_instrument.

html).

Експерт переконаний, що акція перед Верховною Радою за своїми динамікою та масштабом не здатна вчинити системний тиск на парламент, Президента чи уряд, але протест «створює хороше тло для підривної пропаганди про “звірства Нацгвардії”, дискредитації добровольців і маргіналізації священного для України поняття “Майдан”. Маю на увазі насамперед неадекватні заяви М. Саакашвілі та бійку Є. Соболєва з кіборгом у наметовому містечку», – зауважив М. Басараб.

Експерт також підкреслює, що «драйверами» акції виявилися не ті, кого суспільство вважає лідерами опозиційного руху. «Гриценко, Тимошенко, Ляшко, Садовий, Тягнибок або не підтримали цей протест на старті, або згодом відійшли на певну дистанцію і спостерігають. Водночас Саакашвілі, який намагається позиціонуватися лідером протесту, не має права балотуватися ні до парламенту, ні на Президента України. Та й рівень довіри й електоральної підтримки в нього геть не лідерський. Це показують результати всіх соціологічних опитувань. Лещенко, Семенченко і Соболєв – фігури також далеко не з вищого політичного дивізіону. За сьогоднішніми очільниками акції не готові піти не тільки мільйони, а хоча б сотні тисяч українців», – констатує експерт.

Водночас політолог бачить і певний позитив від акції, насамперед для влади. Він полягає в демонстрації можливості масового протесту в Україні, який стає особливо небезпечним, якщо його ударною силою виступають чоловіки в камуфляжі (ким би вони не були насправді – АТОшниками чи радикалами). Усвідомлення цього факту мало б застерегти владу від рішень, які різко суперечать загальним настроям у суспільстві, бо тоді протест набере зовсім іншої динаміки та масштабів, у нього з’являться й зовсім інші лідери. Нинішня ж акція протесту, на переконання М. Басараба, уже виконала свою справжню місію: створила додатковий інструмент хаотизації. Масового протесту на цьому етапі не буде. І тепер головне завдання організаторів – подовження акції у її нинішньому стані на якнайдовший час. «Реалізація такого задуму потребує серйозних матеріальних ресурсів. Якщо такі ресурси є, то цікаво знати, від кого. Якщо нема, то “намети Саакашвілі” вже ближчим часом приречені зійти на маргінес», – прогнозує політолог.

Утім, політичне майбутнє М. Саакашвілі, навіть незалежно від того, чим закінчаться нинішні акції, експерти бачать переважно в позитивних тонах. Ще влітку 2017 р. рейтинг його партії «Рух нових сил» сягав 1,5 %, проте після позбавлення політика українського громадянства ситуація змінилася. Українці негативно відреагували на дії П. Порошенка щодо екс-губернатора Одещини. Повернення М. Саакашвілі до України та його поїздки регіонами України, як вказує соціолог І. Бекешкіна, вплинули на електоральні настрої. «Фактично влада зробила партію Саакашвілі прохідною в парламент», – говорить І. Бекешкіна.

Щоправда, Конституція України вимагає від громадянина жити в Україні п’ять років для балотування до Верховної Ради, і десять – для участі у виборах Президента. Тож навіть якщо М. Саакашвілі поверне собі громадянство, його участь у виборах сумнівна. Утім протест під Верховною Радою М. Саакашвілі може розглядати як інвестиції у своє політичне майбутнє. Адже його поява на чолі акцій протесту в Києві була сприйнята багатьма експертами як повернення у велику українську політику. Хтось навіть жартома вже назвав протести у Києві «МіхоМайданом».

Хоча схоже, що влада поки що не сприймає серйозно М. Саакашвілі та його нинішніх соратників по боротьбі. Президент П. Порошенко назвав мітинг під Верховною Радою спробою Кремля підірвати країну зсередини. «Знаходяться політикани, які не просто закликають до дестабілізації і хаосу, а намагаються їх організувати, звести нанівець всі ті позитивні зміни, які народ буквально вистраждав за три з половиною роки випробувань. Але я заявляю: нічого у них не вийде», – сказав Президент. Він підкреслив, що народ України не дозволить розхитати ситуацію (http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20171024-poroshenko-mitynguvalnykam-pid-radoyu-ne-vdastsya-rozhytaty-sytuatsiyu).

Генеральний прокурор Ю. Луценко звинуватив М. Саакашвілі в намірі влаштувати державний переворот. Про це він заявив на засіданні Ради регіонального розвитку. «Право на мирний протест не означає підготовку до силового перевороту, яку затіяла невелика групка людей – близько 150‒200 осіб, які, проголосивши себе єдиними праведниками, вимагають від держави робити тільки те, що вони хочуть. За підтримки фінансів з-за кордону – і свого часу я це доведу: вони фінансуються з-за кордону», – сказав він (https://ukr.lb.ua/news/2017/10/24/380055_lutsenko_zvinuvativ_

saakashvili.html).

Глава МВС України А. Аваков на своїй сторінці у Facebook написав, що акцію протесту під Верховною Радою фінансує екс-народний депутат від фракції «Партія регіонів», співавтор «диктаторських законів» часів Євромайдану В. Олійник. Він нібито виділяє гроші на утримання наметового містечка. Міністр також опублікував відео з фрагментом ефіру на радіостанції «Говорить Москва», у якому В. Олійник, коментуючи акцію під Верховною Радою, заявив, що підтримує її, і додав, що «там стоїть мій намет» (http://fakty.ictv.ua/ua/ukraine/20171023-avakov-mityng-pid-radoyu-finansuye-z-rosiyi-eks-nardep-olijnyk).

На переконання старшого аналітика українського Міжнародного центру політичних досліджень А. Октисюка, ця версія вигідна владі та послаблює довіру населення до протестувальників. Експерт також запевняє, що в проведенні «Саакашвілі-Майдану» зацікавлені багато сил: самому
М. Саакашвілі він потрібен для власної популяризації, опозиції ‒ для тиску на владу, владі – для дискредитації опозиції. За інформацією ЗМІ, підтримку протесту надає олігарх І. Коломойський, який відомий тим, що підтримує «Самопоміч». Бізнесмен був зацікавлений у загостренні ситуації та демонстрації влади своїх можливостей напередодні початку розпродажу його активів ПриватБанку, який раніше належав І. Коломойському, говорить А. Октисюк (http://www.rbc.ru/newspaper/2017/10/24/59ec650c9a7947f94436c30e).

Водночас міністр внутрішніх справ А. Аваков не пішов на розгін акції протесту, щоб показати П. Порошенку свою силу, зазначає А. Октисюк. Якби були постраждалі при розгоні, це вивело б протест на новий рівень, говорить директор українського Центру глобальних стратегій В. Карасьов. Він також звертає увагу на те, що мітинг М. Саакашвілі вигідний владі, оскільки екс-президент Грузії відбирає популярність у Ю. Тимошенко й роз’єднує опозицію. Саме тому влада не буде висилати М. Саакашвілі, як погрожувала це зробити.

«Для Президента важливо, щоб був розбрат між Тимошенко і Саакашвілі, щоб не дати Тимошенко бути одноосібним народним лідером, у якого є електоральний рейтинг. Якщо Саакашвілі буде народним, вуличним лідером, то він відбирає підтримку вулиці у Тимошенко. Більше того, Тимошенко не зацікавлена в тому, щоб пришвидшувати події, тому що влада й так пливе до неї в руки, її рейтинг дає шанси вийти в другий тур у 2019 р. і перемогти в президентській кампанії. А тепер цей сценарій ламається саме через Саакашвілі. І тут в мене питання: або Саакашвілі це розуміє і так працює, або він цього не розуміє. Але сьогодні однозначно для Президента не найгірший день. Тому акція – буря в стакані води або багато галасу з нічого», – вважає В. Карасьов (http://gs.fm/experts/20171017/5798754.html).

Отже, акція «Велика політична реформа», незважаючи на сподівання організаторів, не здобула очікуваної підтримки й не набула масовості. Вона досить швидко згорнулася, домігшись лише обмеженого успіху в законодавчих вимогах. Причиною цього, за висновками експертів, не досить актуальні для нинішнього моменту вимоги, низький рівень протестних настроїв у суспільстві, недовіра українців до політичних лідерів узагалі й організаторів акції зокрема, розрізненість учасників у баченні методів і кінцевих цілей протесту. Утім важливо зазначити, що, незважаючи на слабкість протестів, Президент і парламентська більшість змушені були заявити про готовність прискорити законодавчий процес щодо порушених протестувальниками вимог.

Водночас акція показала, що тактика протесту, яка стала результативною для мобілізації проти авторитарного уряду, що стріляє по демонстрантах, неприйнятна в нинішніх умовах для опонування хоча й дещо повільно працюючим, але переважно реформаторським парламенту й уряду, які за останні місяці провели широку освітню реформу, проголосували за реформу охорони здоров’я та привели пенсії у відповідність до рекомендацій міжнародних фінансових установ. За прогнозами експертів, акція біля стін парламенту або поступово маргіналізується та змушена буде сама згорнутися, або ж протест може набути нового імпульсу через незграбні силові дії поліції або ж через провокації третьої сили. Очевидно, що наметове містечко, розбите в центрі Києва, є слабким аргументом на користь виконання вимог протестувальників і навряд чи допоможе опонентам П. Порошенка змусити парламент ухвалити новий виборчий закон або ж створити Антикорупційний суд. Натомість, це дасть змогу організаторам акції перебувати в інформаційному полі. Але не більше того.

 

Тарасенко Н. Акція «Велика політична реформа»: вимоги, результати, оцінки [Електронний ресурс] /  Н. Тарасенко // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 20. – С. 31–41. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr20.pdf. – Назва з екрану.