М. Дем’яненко, наук. співроб. СІАЗ НБУВ

Каталонський референдум: причини, наслідки, коментарі

 

1 жовтня відбулася досить неоднозначна і суперечлива подія, що сколихнула все європейське суспільство. Влада Каталонії (автономна область на північному сході Іспанії) провела референдум про незалежність регіону. За результатами референдуму за незалежність проголосувало 90,18 % (2 044 038 голосів). Проти незалежності – 7,83 % (177 547 голосів),  явка становила 42,3 %. Для справедливості відзначимо, що в самій Каталонії є чимало противників незалежності. Через тиждень після референдуму тисячі людей зібралися в центрі Барселони, на акцію протесту проти планів каталонського уряду про відділення від решти Іспанії. За даними муніципальної поліції міста, у центрі Барселони зібралися близько 350 тис. осіб. Демонстрацію організувала група Societat Civil Catalana – провідне об’єднання проти незалежності в Каталонії. Організатори заявили, що на вулиці вийшли понад 900 тис. осіб (URL:  http://korrespondent.net/world/3894265-v-katalonyy-protestuuit-protyv-nezavysymosty).

Влада Каталонії, на чолі з прем’єром К. Пучдемоном  вважає проведення референдуму вимушеним заходом, викликаним некоректними діями влади Іспанії, що не йдуть на поступки автономії, яка вимагає надання регіону більш широких повноважень. Тоді як влада Іспанії вважає референдум незаконним, оскільки він був проведений всупереч забороні Мадрида і Конституційного суду Іспанії. Голосування супроводжувалося сутичками каталонців з поліцією. У результаті постраждали близько 900 осіб. Згодом уряд Іспанії приніс Каталонії вибачення за жорсткі дії поліції під час референдуму, звинувативши при цьому каталонську владу в організації незаконного голосування.

За таких обставин є кілька варіантів розвитку подій. Іспанія, теоретично, може відібрати у Каталонії автономію. Про це, зокрема, заявив міністр юстиції Іспанії Р. Катала, який зауважив, що його країна може скористатися своїм конституційним правом та скасувати автономію Каталонії, якщо її регіональний парламент проголосить незалежність. «Існує 155-та стаття конституції. Ми застосуємо усю силу закону. Нашим обов'язком є вирішення проблем і ми це зробимо, навіть якщо певні заходи будуть болісними. Але якщо хтось проголосить незалежність, ми змушені будемо сказати їм, що вони не мають права цього робити», – наголосив Р. Катала (URL: http://24tv.ua/mariano_pidrahoy_reaktsiya_svitu_na_referendum_

u_kataloniyi_ta_yogo_naslidki_dlya_ispaniyi_n873226).

Це б відповідало Конституції і дало б змогу центральному уряду ввести на території Каталонії свої правила. Прихильники жорсткого курсу на цьому наполягають вже давно, хоча прем’єр-міністр М. Рахой до останнього часу уникав такого підходу. Але навіть якщо він зважиться на це зараз, тут, на думку окремих експертів, можуть виникнути проблеми з правозастосуванням, оскільки лояльність каталонської поліції центру викликає сильні сумніви. Це означає, що Іспанії доведеться задіяти зовнішню поліцію. Її сил може вистачити на те, щоб змістити каталонське керівництво, але це тільки посилить протистояння з громадянами, які вже мали досвід зіткнення з іспанською поліцією під час референдуму.

З іншого боку, влада Каталонії може продовжити рух до незалежності автономії. Так, наступний крок анонсував К. Пучдемон, який заявив, що протягом найближчих днів направить результати референдуму до каталонського парламенту, де вирішиться питання суверенітету регіону. Каталонці заздалегідь подбали, аби надати своєму плебісциту легітимності. Згідно із законом, ухваленим парламентом Каталонії перед проведенням референдуму, законодавчий орган регіону упродовж 48 годин після результативного голосування має проголосити про відокремлення від Іспанії.

Проте найбільш сприятливим варіантом вирішення цього питання, залишається політичний діалог влади Іспанії та Каталонії. Саме діалогу вимагають учасники масових акцій на підтримку єдності країни, а також більшість представників європейського та світового політикуму.

Розпочати діалог закликали Мадрид і Барселону у Європейській комісії, визнаючи незаконність проведеного референдуму. «Ми закликаємо сторони швидко перейти від конфронтації до діалогу», – заявив офіційний представник комісії ЄС М. Схінас. Він заявив, що Брюссель дотримується букви закону. А референдум у Каталонії був незаконним, каталонська проблема – це внутрішня проблема Іспанії і повинна вирішуватися шляхом політичного діалогу між Мадридом і Барселоною. М. Схінас також зауважив, що, навіть якщо б референдум був проведений за домовленістю з Мадридом і відповідно до іспанської Конституції, то територія яка залишає країну, залишається і поза ЄС (URL:  https://www.novayagazeta.ru/articles/2017/10/03/74050-katalonskiy-referendum-pobeda-ili-razocharovanie).

Все ж у заяві Єврокомісії знайшлося місце не тільки для юридичної оцінки, а й політичної. Брюссель вважає, що в нинішні складні часи необхідні єдність і стабільність ЄС, а не розкол і фрагментація. М. Схінас додав: «ЄС цілком довіряє прем’єр-міністру М. Рахою в питанні управління важким процесом переговорів». Єдиний несхвальний сигнал на адресу Мадрида, який пролунав у заяві Єврокомісії, стосувався того, що «насильство ніколи не може бути політичним інструментом» (URL:  http://www.rbc.ru/rbcfreenews/59d2a73e9a7947530a444723). 

Президент Єврокомісії Ж.-К. Юнкер заявив, що поважатиме парламент Іспанії та Конституційний суд, але також з повагою ставиться до позитивних результатів голосування на референдумі каталонської самостійності. Також він зауважив, що незалежна Каталонія повинна буде подати заявку на вступ до ЄС у тому ж порядку, що й інші країни, а Іспанія матиме право вето. Офіційна лінія ЄС полягає в тому, що іспанська демократія працює, і іспанці повинні врегулювати свої справи відповідно до національних законів.

Канцлер Німеччини А. Меркель заявила, що це «внутрішні справи Іспанії» (URL: https://tsn.ua/svit/golovne-pro-referendum-u-kataloniyi-1000315.html).

Депутати Європарламенту в середу, 4 жовтня, також обговорили каталонський референдум і ситуацію в Іспанії. Всі промовці погодилися, що голосування в Каталонії було незаконним, але разом із цим вони розкритикували Мадрид за надмірне застосування сили. Голова фракції лібералів у Європарламенті Гі Верхофстадт закликав сторони припинити ескалацію конфлікту. В іншому випадку Іспанії загрожує «фатальний поділ суспільства» (URL: http://www.dw.com/ru/). А голова фракції консервативної Європейської народної партії у Європарламенті М. Вебер ще й нагадав, що якщо Каталонія покине Іспанію, то вона покине і ЄС, і його внутрішній ринок.

У зв’язку з цим зауважимо, що напередодні референдуму постійний представник Каталонії при ЄС А. Альфатадж заявляв, що сподівається на прийняття такої законодавчої норми, яка дозволяла б «внутрішнє розширення» ЄС, тобто полегшену процедуру вступу в союз нових держав, що виникли на його території. Але прийом в ЄС – це перш за все політичний акт, за який повинні проголосувати всі члени союзу. Навряд зараз можна собі уявити, що за таке проголосує Іспанія. Та й інші члени ЄС навряд чи готові відкрити такий «ящик Пандори» (URL: https://www.novayagazeta.ru/articles/2017/10/03/74050-katalonskiy-referendum-pobeda-ili-razocharovanie).

Про небезпеку подібного сценарію для інших європейських країн заявляють окремі експерти. Аналітик Ю. Федеров нагадує, що проблема регіонів у Європі аж ніяк не обмежується однією Каталонією, при цьому не має юридичних процедур і норм, що дають змогу вибудувати більш-менш розумну політику щодо такого роду ситуацій (URL: http://www.bbc.com/russian/features-41476812).

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки «Центру Разумкова» М. Пашков також вказує на можливі ризики. «Усі зацікавлені в мирному вирішенні питання, але ми вже бачимо тривожні знаки. Очевидно, що ЄС зацікавлений в тому, щоб Каталонія не “виламувалася” з іспанської системи радикальним чином. Європа хотіла б довгого переговорного процесу з урахуванням Конституції Іспанії. Але найголовніші побоювання пов’язані з тим, що в багатьох країнах Європи спостерігаються потенційно вибухонебезпечні ситуації», – зазначив М. Пашков. За його словами, зовнішній вплив може розбудити конфлікти у Європі. «Складно говорити про моноетнічні нації в рамках європейських держав. Головне, що турбує європейців, – ланцюгова реакція. Ідеться, наприклад, про Британію, країни Балтії, Молдову тощо», – підсумував він (URL: https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/referendum-u-katalonii-mizhnarodnik-otsiniv-zagrozu-lantsyugovoi-reaktsii.htm).

Досить показовою в цьому контексті є реакція прем’єр-міністра Бельгії Ш. Мішеля, чия країна складається з трьох різних за мовою, економікою та культурою регіонів. У своєму твіті Ш. Мішель закликав Мадрид і Барселону повернутися до політичного діалогу і засудив насильство. За останні півстоліття його країна шість разів змінювала конституцію, перетворилася з унітарної держави з однією державною мовою в майже конфедерацію. Щоразу політичний переговорний процес сторін був тривалим і виснажливим, але перемагав компроміс (URL: https://www.novayagazeta.ru/articles/2017/10/03/74050-katalonskiy-referendum-pobeda-ili-razocharovanie).

Разом із цим зауважимо, що, попри в цілому одностайність європейських політиків щодо каталонського референдуму, є також інші думки. Заступник голови Європарламенту, депутат з Австрії У. Луначек заявила, що референдум про незалежність Каталонії від Іспанії є законним. «В принципі референдум є законним, але, як показав приклад Шотландії, він повинен проходити за погодженням з Мадридом. В той же час центральний уряд має нарешті припинити блокаду діалогу», – ідеться в заяві заступника голови Європарламенту. Вона також закликала Єврокомісію стати посередником між центральним урядом Іспанії і каталонським регіональним урядом. «Не можна допустити, щоб в XXI столітті референдум про незалежність переріс в стан, близький до громадянської війни», – зазначила У. Луначек (URL: http://www.dsnews.ua/world/evroparlament-nazval-zakonnym-katalonskiy-referendum-01102017180200).

Речник Міністерства закордонних справ України М. Беца заявила, що Україна вважає нелегітимним референдум про незалежність Каталонії. «Безумовно, що Україна виступає за повагу до суверенітету і територіальну цілісність Іспанії», – сказала речник. Вона наголосила: «Україна вважає нелегітимним проведений каталонською владою 1 жовтня так званий референдум, оскільки він був заборонений законодавством Іспанії і Конституційним судом Іспанії через його невідповідність Конституції держави». Речниця МЗС також сказала, що Україна «підтримує готовність уряду Іспанії до політичного діалогу з парламентськими і політичними силами задля відновлення правопорядку в рамках конституційного поля країни». За її словами, в Україні переконані, що Іспанія у демократичний спосіб вирішить усі внутрішньополітичні проблеми (URL: https://www.5.ua/polityka/ukraina-vvazhaie-nelehitymnym-referendum-shchodo-nezalezhnosti-katalonii-mzs-156419.html).

Вітчизняний політичний оглядач В. Портніков бачить ще один, альтернативний розвиток подій. І полягає він передусім у зміні чинного іспанського уряду. «Соціалісти, – не підтримали дії влади. А лідери двох головних “нових” партій на іспанській політичній сцені – “Подемосу” і “Громадян” – висловилися за проведення “справжнього референдуму” щодо незалежності Каталонії. Тобто референдуму, який буде дозволений іспанським законодавством. Якщо соціалісти приєднаються до цієї вимоги, в парламенті неважко буде забезпечити більшість, яка легалізує каталонський референдум – як і всі інші референдуми в іспанських регіонах. Якщо цього не зроблять зараз – значить, після чергових дострокових парламентських виборів, які майже передбачувано приведуть до зміни влади», – переконаний експерт.

Отже, каталонцям для того, щоб здобути суверенітет, треба зачекати, доки іспанці змінять у країні владу, а відтак «справжній» референдум щодо незалежності стане можливим (URL: http://24tv.ua/mariano_pidrahoy_reaktsiya_svitu_na_referendum_u_kataloniyi_

ta_yogo_naslidki_dlya_ispaniyi_n873226).

Про раціональне зерно в словах В. Портнікова свідчить і заява лідера другої за величиною в Іспанії, Соціалістичної робочої партії (ІСПР) П. Санчеса, який, написав у Твіттері, що неділя була «сумним днем для іспанської демократії», закликавши до «спокою і діалогу». П. Санчес пропонує реформувати Конституцію Іспанії в пошуках федерального рішення націоналістичних вимог у Каталонії і Країні Басків. Ліва іспанська партія «Подемос», підтримка якої необхідна ІСРП, якщо вона хоче мати хоч якісь шанси отримати в майбутньому більшість в парламенті Іспанії, також виступає за законний референдум в Каталонії (URL: http://www.bbc.com/russian/features-41464192). Тому, за умов переформатування влади в Іспанії, референдуми, на зразок того, що відбувся 1 жовтня, можуть бути цілком успішними.

У контексті ситуації в Україні каталонський референдум заслуговує на окрему увагу, оскільки в медійному просторі неодноразово були спроби порівняти його з кримським референдумом. Хоча більшість експертів сходяться на думці, що їх порівнювати некоректно, все ж звертають увагу на окремі спільні та відмінні моменти. Так, кримський та каталонський референдуми ріднить насамперед те, що обидва вони є незаконними, тому що суперечать конституціям країн, з яких виходять регіони. І там, і там – присутність сторонніх силовиків. Але якщо в Криму це були «ввічливі люди» без розпізнавальних знаків, які прикривали народне волевиявлення на користь виходу регіону з країни, то в Каталонії силовики перебували з наказом запобігти голосуванню. Тоді як основною відмінністю каталонського референдуму від кримського є те, що в ньому не йдеться про відділення від однієї країни для приєднання до іншої, ні про вихід із системи (ЄС, НАТО), зміні цінностей (стандартів прав людини і принципів демократії, тощо).

Порівнюючи  референдуми в Криму та Каталонії, не можна не згадати про повідомлення, що вказують на інтерес Росії в цьому процесі. В окремих іспанських ЗМІ відразу ж після референдуму почали з’являтися повідомлення зі звинуваченнями на адресу російської влади.

Ще до референдуму, 22 вересня іспанська газета El Pais написала, що Росія втручається в політичний процес напередодні референдуму про незалежність Каталонії. Автори замітки стверджували, що Кремль використовував таку ж тактику, що і на президентських виборах у США, на голосуванні по Brexit і на виборах у Франції. За допомогою ботів, «активістів» і за участі «пропагандистської машини» RT і Sputnik Кремль домагається ескалації європейської кризи (URL: https://tvrain.ru/articles/rossiju_zapodozrili_vo_vmeshatelstve_v_referendum_

v_katalonii_tak_li_eto-446518/).

Видання ABC.es., повідомило, що президент Росії В. Путін не проґавить можливості використати протести у Каталонії задля того, аби дестабілізувати Європейський Союз і помститися за санкції, накладені на РФ у зв’язку зі збройним конфліктом на Сході України, анексією Криму та війною в Сирії. У публікації також ідеться про те, що Кремль розгорнув безпрецедентну пропагандистську кампанію в Каталонії з метою «підриву» демократії в Іспанії та інших країнах ЄС. У поширенні сфальсифікованої інформації на території Автономної Республіки беруть активну участь ЗМІ Росії, а саме – телеканал RT, що здійснює мовлення також й іспанською. У Кремля недостатньо військової та економічної потужності, щоб похитнути Захід. Тому Росія веде так звану «гібридну війну», використовуючи всі доступні засоби для знекровлення супротивника. Її найяскравіші епізоди – це приєднання Криму та бойовики на Сході України, яких, на думку НАТО, спрямовує і підтримує саме Росія, зауважує іспанська газета (URL: http://24tv.ua/putin_vikoristaye_referendum_u_kataloniyi_dlya_destabilizatsiyi_

yes__ispanske_vidannya_n871569).

Про вплив Росії на події в Каталонії заявляють і в уряді Латвії. Міністр закордонних справ Е. Ринкевич закликав серйозно оцінити ймовірну участь Росії в проведенні референдуму про незалежність Каталонії. Латвійський міністр вважає, що сепаратистський референдум у Каталонії Росія використала для того, щоб розколоти ЄС. Офіційний представник МЗС РФ М. Захарова назвала Е. Рінкевич «агрегатором фейковий новин», заперечуючи причетність Росії до каталонському референдуму. Сам В. Путін висловив переживання за Іспанію і назвав події в Каталонії «внутрішньою справою іспанського уряду».

У реакції Москви з приводу подій у Каталонії немає нічого дивного. Російським політикам немає сенсу відкрито підтримувати відцентрові тенденції в країнах-членах ЄС. Нині у Москви непрості відносини з Брюсселем, Парижем і Берліном, які не мають наміру скасовувати антиросійські санкції, поки РФ не припинить агресію в Україні. За таких умов, якщо спливе хоч один доказ зв’язків російської влади з каталонськими сепаратистами, Європа буде в черговий раз звинувачувати Росію у втручанні в її політичні процеси, і це стане вагомим аргументом для посилення антиросійських санкцій.

Політика  Росії у європейських країнах зводиться до відстоювання власних інтересів  шляхом завуальованих провокацій, заперечуючи при цьому свою участь. Провідниками впливу Росії є окремі мас-медіа, політичні сили і особи, які формально ніякого відношення до РФ не мають, але дотримуються точки зору, вигідної Кремлю. Так було в Чорногорії у 2016 р. Лідер праворадикальної організації «Сербські вовки» О. Сінджеліч брав участь в організації невдалого перевороту, щоб зірвати вступ балканської країни в НАТО. Раніше він вербував сербських добровольців для допомоги російської армії під час анексії Криму. Депутат Держдуми від партії «Єдина Росія» С. Железняк контактував із представниками проросійської опозиції «Демократичний фронт Чорногорії», яка підтримувала проведення референдуму проти вступу Чорногорії в НАТО (URL: https://112.ua/statji/informacionnoe-vmeshatelstvo-rossii-v-katalonskiy-krizis-414765.html).

У контексті глобальних змін Референдум про незалежність Каталонії, хоча і не несе масштабних загроз, проте окремі ризики все ж є. Якщо каталонський уряд буде послідовно прагнути до проголошення незалежності, то напруженість може зрости, оскільки каталонська криза не повністю ізольована від загальноєвропейського контексту. Ця ситуація частково відображає кризу всього ЄС. В Іспанії це вилилося в сепаратистський конфлікт, який має не лише культурні, мовні та історичні корені, а й економічну складову (URL: http://polit.ru/article/2017/10/05/catalan/).

Для Євросоюзу ця тенденція неприємна ще й тим, що ставить під сумнів його відповідність інтересам країн-членів ЄС. Виникає питання: чи багато користі від наднаціонального утворення, покликаного об’єднати, якщо замість об’єднання вони діляться на маленькі шматочки? А це ще один вагомий аргумент для євроскептиків, які помітно активізувалися останнім часом. Тому керівництво ЄС мало б активно діяти. І принцип невтручання у внутрішні справи членів ЄС не є перешкодою активної дипломатичної роботи, яка у світлі подій у Каталонії виглядає просто необхідною.

Разом з тим події в Каталонії мали подальший розвиток. Увечері 10 жовтня голова дженералітету Каталонії К. Пучдемон у стінах парламенту регіону заявив, що регіон заслуговує на незалежність, однак водночас зазначив, що перш за все слід знайти порозуміння в цьому питанні з офіційним Мадридом.

За словами лідера Каталонії, він хотів, щоб референдум пройшов у «шотландському стилі», коли обидві сторони мали можливість висловити свої погляди: «Ми – не божевільні, ми – не бунтівники, ми – просто нормальні люди, які хочуть мати право на голосування». Він також додав, оскільки більшість населення регіону на референдумі проголосували за незалежність, відтак Каталонія має на це право. «Народ надав мені мандат на оголошення Каталонії незалежною державою. Проте я вношу пропозицію відкласти оголошення результатів референдуму 1 жовтня на кілька тижнів. Цей час необхідно використовувати для діалогу. Закликаю іспанський уряд до відповідальності», – наголосив К. Пучдемон.

Відтак, він запропонував парламенту відкласти питання про незалежність регіону від Іспанії. «Ми пропонуємо відкласти заяву щодо проголошення незалежності на кілька тижнів, щоб разом з офіційним Мадридом здійснити кроки щодо реалізації результатів референдуму. Ми робимо жест відповідальності на користь діалогу», – додав каталонський лідер. Декларацію крім К. Пучдемона підписали його заступник О. Жункерас, глава парламенту Каталонії К. Форкадель і 72 депутати законодавчого органу. Передбачається, що документ винесуть на голосування парламенту, якщо переговори з Мадридом зазнають невдачі. Водночас К. Пучдемон підкреслив, що для розв’язання конфлікту слід залучити і міжнародних партнерів. До прикладу, він вже провів консультації з головою Єврокомісії Ж.-К. Юнкером (URL: http://24tv.ua/nezalezhnist_kataloniyi_ochilnik_regionu_zrobiv_vazhlivu_

zayavu_n875146).

У відповідь на таку заяву, офіційний Мадрид надав лідеру Каталонії К. Пучдемону час до понеділка, 16 жовтня, для відповіді на запитання, чи проголошена незалежність цього регіону, чи ні. У разі, якщо К. Пучдемон підтвердить, що під час промови в парламенті напередодні він проголосив незалежність, у нього буде ще три дні, до наступного четверга, щоб відмовитися від неї. В іншому випадку, центральний уряд скористається статтею 155 Конституції Іспанії, яка дозволяє анулювати автономію Каталонії та запровадити пряме управління регіоном з Мадрида.

Раніше в цей же день уряд Іспанії подав формальний запит каталонському уряду для підтвердження, проголошено ним незалежність чи ні. Формальне звернення є необхідним для початку процедури позбавлення Каталонії автономного статусу (URL: http://www.dw.com/uk/).

Ситуація навколо каталонського референдуму наразі триває. Результати голосування дають змогу каталонській владі проголосити незалежність, але при цьому є ризик того, що Мадрид може взагалі скасувати каталонську автономію. Або ж здобувши незалежність, що з огляду на всі обставини є малоймовірним, Барселона ризикує загострити іспанську кризу, втратити членство в ЄС (з усіма економічними і політичними наслідками), та можливо, спровокувати подібні проблеми в інших країнах Європи. Причому будь-який із цих кроків може призвести Іспанію до конституційної кризи. З огляду на ці обставини каталонський референдум 1 жовтня виглядає дещо передчасним і непродуманим кроком з боку Барселони. Навіть колишній лідер Каталонії А. Мас заявив, що регіон ще по-справжньому не готовий до незалежності, хоча сам він і вважав раніше, що Каталонія заслуговує право на самовизначення.

Таким чином, констатуємо, що, не знайшовши міжнародної підтримки та оцінивши всі можливі ризики, ініціатори каталонського референдуму не поспішають остаточно проголосити незалежність автономії, залишаючи простір для маневру. А найбільш імовірним сценарієм подальшого розвитку подій залишається все ж діалог, до якого закликає міжнародна спільнота, і готовність до якого вже висловила влада Каталонії. Та чи готова влада Іспанії до діалогу, і якщо так, то на які поступки готова піти стане зрозуміло вже найближчим часом.

 

Дем’яненко М. Каталонський референдум: причини, наслідки, коментарі [Електронний ресурс] / М. Дем’яненко // Україна: події, факти, коментарі. – 2017. – № 19. – С. 16–24. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/ukraine/2017/ukr19.pdf. – Назва з екрану.