Бібліотека в інформаційному суспільствіВ. Горовий, д-р іст. наук, проф., заст. гендиректора НБУВ

Бібліотека в інформаційному суспільстві

У статті йдеться про нові виклики, що постають перед бібліотечною системою України у зв’язку з розвитком у системі інформаційних обмінів електронних інформаційних ресурсів, про необхідність розроблення інноваційних методик управління в бібліотечних установах цими ресурсами, організації ефективного використання їх користувачами.

Ключові слова: інформація, електронні інформаційні ресурси, бібліотечні установи, сучасні фактори впливу на розвиток інформаційних обмінів, проблеми інформатизації, суспільні запити до сучасних бібліотек.

Постановка проблеми. Визначення шляхів задоволення суспільної затребуваності бібліотек як центрів сучасного інформаційно-аналітичного забезпечення користувачів в умовах розвитку інформаційного суспільства, утвердження електронних інформаційних технологій.

Протягом останнього десятиріччя вітчизняні дослідники зробили істотний крок в осмисленні інформаційних процесів постіндустріального суспільства та ролі бібліотечних установ у задоволенні актуальних інформаційних запитів. Під загальним керівництвом академіка О. Онищенка науковий колектив інформаційних фахівців НБУВ протягом останніх років проводить системні дослідження у сфері аналізу закономірностей входження України в інформаційне суспільство, вивчення проблем освоєння електронних інформаційних ресурсів бібліотечною сферою України. Помітний внесок у розроблення уявлень про стратегію бібліотечного розвитку в сучасних умовах здійснено О. Воскобойніковою-Гузєвою. Значення комп’ютеризації в розвитку технологій бібліотечної діяльності досліджувала у своїх роботах К. Лобузіна; різні аспекти бібліотечної роботи щодо розкриття фондів вітчизняних бібліотек досліджували В. Попик, Т. Добко. Участь бібліотек, їхніх інформаційно-аналітичних структур у процесах політичної комунікації розглянула Т. Гранчак; процес адаптації бібліотечних установ до економічних перетворень у суспільстві досліджувала І. Давидова та ін. Ця стаття є спробою осмислення найбільш загальних особливостей формування інформаційного базису суспільної діяльності, пов’язаного з еволюцією бібліотечної системи, на інформаційному етапі його розвитку.

На відміну від процесів біологічної еволюції у тваринному світі, пристосування людської популяції до негативних змін навколишнього середовища в процесі її розвитку більше залежало не від інстинктів – основної мотивації в поведінці тварин. Це пристосування більше відбувалося через перетворювальну діяльність людей на основі пізнання навколишньої дійсності, символічної фіксації результатів цього пізнання в інформації, що є основою для реагування на навколишні зміни. Необхідність використання колективних зусиль у цьому реагуванні, забезпечення через інформацію спадкоємності набутого досвіду – усе це сприяло розвитку мови, письма, інших соціалізованих форм фіксації інформації.

Поступово, з розвитком людської спільноти, обсяги інформації збільшувалися настільки, що вже не могли фіксуватися в пам’яті окремих людей у повному обсязі. У людських спільнотах з’явилися спеціально відведені місця зберігання створеної людьми й зафіксованої на матеріальних носіях інформації – бібліотеки [1]. Такі інформаційні центри створювалися на доіндустріальному етапі еволюції людського суспільства, набули значного розвитку на індустріальному етапі. З урахуванням суспільних потреб в інформації, з упровадженням електронних інформаційних технологій набули подальшого урізноманітнення у вигляді інформаційних баз, складу інформації, хмаровидних інформаційних утворень [2] тощо на нинішньому, постіндустріальному етапі суспільного розвитку. Процес розвитку бібліотечних установ при цьому здійснюється не шляхом витіснення попереднього рівня розвитку новим, а шляхом удосконалення, відповідно до того, що «постіндустріальне суспільство… не заміщує індустріальне, так же як індустріальне не ліквідує аграрний сектор економіки» [3].

На всіх етапах розвитку суспільства бібліотеки та інші центри акумуляції й організації використання інформації своїм змістовим наповненням і функціональними особливостями використання співвідносилися із суспільними потребами еволюції. Рівень їхнього розвитку за обсягами збереження інформаційного ресурсу, його якістю та ефективністю задоволення суспільних проблем стає, по суті, одним з основних показників цивілізації. Остання в кінцевому підсумку завжди залежала від якості використання тієї частини суспільно значущого ресурсу, що була перевірена практикою і становила акумульований досвід, – знання. Знання, що перебували в розпорядженні людства, завжди були фундаментом, на якому базувалася вся пізнавальна діяльність. Вони завжди є орієнтиром оцінювання нової інформації з точки зору її практичного використання й поповнення бібліотечних ресурсів.

Слід зазначити, що невисокі темпи доіндустріального суспільного розвитку протягом тривалого часу людської історії сприяли збереженню актуальності зафіксованої інформації, що стосувалася перебігу подій у житті людських спільнот, а відображений у ній досвід своєю корисністю для ряду поколінь надавав сакрального значення наявному фонду інформації, певною мірою освячуючи її власників і творців. Контроль над використанням суспільно значущої інформації завжди був важливим чинником ефективної управлінської діяльності. Тому монополія на управління інформацією підтримувалася правлячими елітами на всіх етапах суспільного розвитку настільки, наскільки це було можливим відповідно до конкретних умов життя.

У процесі еволюції зовнішні і внутрішньосуспільні фактори впливу на середовище існування людей потребували розширення, урізноманітнення та зростаючої потужності реагування суспільства на нові виклики. І правлячі еліти в процесі еволюції змушені розширювати коло користувачів суспільно значущими інформаційними ресурсами, оскільки ні вдосконалювати необхідну для життя суспільства практичну діяльність, ні продукувати необхідну для розвитку нову інформацію, нові знання без цього неможливо. Розширення доступу до інформаційних ресурсів обумовлене також, крім необхідності освоєння нових технологій виробництва, потребою внутрішньосуспільного вдосконалення. Як зазначає Д. Белл, на нинішньому етапі розвитку «джерелом інновацій дедалі більшою мірою стають дослідження й розробки (крім того, виникають нові відносини між наукою і технологією у зв’язку із центральним місцем теоретичного знання), прогрес суспільства… більш однозначно визначається успіхами у сфері знання» [4]. При цьому в бібліотечних установах поступово розвивається комплекс функцій, що відповідають актуальним напрямам суспільного розвитку.

На завершальному етапі індустріального розвитку суспільства, на відповідному етапі науково-технічного прогресу потреба в урізноманітненні та зростаючих обсягах використання суспільно значущої інформації, у продукуванні знання обумовила розвиток електронних інформаційних технологій. Вони не тільки здійснили революційний етап у становленні інформаційної сфери сучасної цивілізації, а стали також якісно новим фактором у розвитку глобалізації, створили можливості для глобальних інформаційних обмінів, реальну перспективу для об’єднання цивілізації у єдиний інформаційний організм. При цьому зростаючі масиви електронної інформації, дедалі ефективніше використання її в практиці суспільних перетворень, урізноманітнення і вдосконалення технологій її використання потребували істотних змін у бібліотечній сфері [5].

Трансформація традиційної бібліотечної діяльності, приведення її у відповідність із новими суспільними запитами інформаційного обслуговування – ці завдання постали перед бібліотечним співтовариством зі стрімким поширенням електронних інформаційних технологій. Інтернет дедалі більшою мірою конкурував з бібліотечними інформаційними центрами – і потреба визначення нового місця цих центрів в істотно оновлюваній інформаційній системі суспільства набувала більшої гостроти. Насамперед для бібліотек проблемою стало те, що, за традицією, обслуговування читачів вони здійснювали, в основному, стаціонарно. Розвиток абонементної роботи передбачав також відвідування читачами бібліотеки для вибору й оформлення книг для використання за межами читальних залів. Намагання розвинути виїзні форми роботи бібліотеки в трудових колективах у минулі десятиріччя були малоефективними. Водночас поява персональних комп’ютерів давала змогу користувачу в Інтернеті одержувати інформацію хоча й сумнівної, на перших етапах, якості, але одразу – на робочому місці, удома. Бібліотека давала можливість читачеві користуватися інформацією в межах своїх фондів. Водночас користувачі Інтернету одержували доступ практично до всього глобального інформаційного простору й мали теоретичну можливість використовувати його ресурс негайно. Крім того, читач мав справу з фіксованою інформацією переважно на папері. Порівняно з електронною інформацією друкована мала цілісну форму й не давала технологічних можливостей маніпулювати текстом, навіть у межах авторського права, у процесі нового інфотворення. Для такого інфотворення, дедалі більше затребуваного суспільством, електронні тексти були зручнішими.

Вітчизняна бібліотечна система, порівняно з іншими європейськими, мала ще одну істотну проблему: хронічне недофінансування протягом останніх десятиріч, що істотно позначалося на комплектації новими надходженнями (негативно), призвело до значного відставання в комп’ютеризації, а також негативно впливало на поповнення кваліфікованими кадрами відповідно до нових суспільних потреб. Спроби активізації бібліотек у нових умовах відчутних результатів не давали. Хоча комп’ютеризація бібліотечних процесів прискорила певним чином обслуговування в читальних залах, а вартісний процес переведення друкованих фондів в електронну форму покращував доступ до них, але, у цілому, він не повернув чисельності масового читача до рівня середини минулого сторіччя. Останні соціологічні дослідження засвідчили, що «ми не можемо більше тішитися уявленнями про приналежність до найбільш читаючої нації». За їхніми результатами, 12 % українців упродовж року не прочитали жодного з текстів, що були введені до можливого об’єктного поля читання – від художньої літератури до коротких заміток в Інтернеті чи глянцевих журналах про життя зірок, спортивних новин, анекдотів [6].

Бібліотечні установи протягом останніх десятиріч, таким чином, поступово втрачали традиційне місце центрів збереження всього вироблюваного суспільно значущого масиву інформації і – найголовніше – бази практичного використання інформаційних ресурсів, потрібних для розвитку суспільства. У їхньому середовищі поки що не вироблено якісних технологій відбору необхідної суспільству інформації із загальних обсягів наявного інфотворення, технології сприяння процесу її ефективного використання в інтересах суспільного розвитку. Така ситуація є дуже негативним фактором з точки зору підтримки суспільної значущості бібліотек. Адже за межами об’єктів комплектації фондів більшості бібліотек сьогодні лишається не лише монографічна наукова й художня література, що видається в електронному вигляді та потрапляє до читача через сайти. За межами комплектування електронна періодика, суспільно значущі обсяги інформації, продуковані в соцмережах. Оскільки акумуляція потрібного для розвитку ресурсу інформації в умовах нинішньої бібліотечної діяльності стає незадовільною, реальною стає загроза втрати істотної складової корисного і важливого для розвитку інформаційного ресурсу, у суспільстві здійснюється пошук альтернативних можливостей доступу до нових електронних інформаційних ресурсів. Таким чином, у перспективі реальною стає загроза втрати наявної бібліотечної системи. І головна причина цієї можливої втрати буде обумовлена не архаїзмом бібліотечної системи як соціального інституту [7], а слабкою увагою суспільства до процесу її оновлення.

Треба зазначити, що формування відірваних від бібліотечної системи нових центрів збереження інформаційних ресурсів, як правило, має свій недолік, пов’язаний з тим, що вони орієнтовані лише на електронну інформацію. При їх використанні втрачається спадкоємність інформаційного процесу, відбувається загрозливий розрив між логікою розвитку електронної інформації та інформації на інших (традиційних уже) матеріальних носіях.

Водночас об’єктивні процеси розвитку постіндустріального, інформаційного суспільства [8] обумовлюють необхідність збереження модернізованої системи бібліотечних установ – інформаційних центрів нинішнього суспільства.

По-перше, бібліотечні установи продовжують відігравати істотне значення в технологіях продукування нової суспільно значущої інформації. Їх відставання від розвитку загального інформаційного процесу призводить до втрати апробованих віками традицій інформаційного виробництва, у яких нова інформація співвідносилася з уже перевіреним суспільним досвідом знанням. Сьогодні автори продукування нової інформації часто орієнтуються у своїй роботі лише на легкодоступні масиви електронної інформації, не завжди достовірної. Оскільки в Україні оцифровування фондів здійснюється в дуже незначних обсягах (через те що цей процес досить затратний), орієнтація на національну традицію інфотворення в електронних інформаційних ресурсах дуже ускладнюється. Використання при цьому інформації глобального інформаційного простору не завжди сприяє національним інтересам розвитку.

По-друге, система бібліотек може бути ефективним інструментом реалізації завдань інформатизації [9], надання доступу всім категоріям громадян до інформаційних ресурсів. На відміну від більшості країн світу Україна на сьогодні ще має розгалужену систему бібліотечних установ, які при проведенні їх певної модернізації можуть задовольняти інформаційні запити членів суспільства: навчальних, довідково-пізнавальних, розважальних, культурологічних, виробничих тощо. Важливим при цьому є лише врахування тієї обставини, що пропонована інформація має бути актуальною, якісною та корисною, пропонуватися в прийнятній для сучасного користувача формі.

Розв’язання цієї проблеми є реальним і в умовах сьогодення, при вмілому поєднанні бібліотечними фахівцями традиційного бібліотечного ресурсу, інформації фондів бібліотек і ресурсу електронного. Для цього, як мінімум, потрібне підключення бібліотечних установ до Інтернету, організація ефективної кооперації в забезпеченні різних форм доступу до інформації, формування об’єднаних каталогів і фондів інформації та розроблення сучасних технологій бібліотечного обслуговування.

По-третє, удосконалення соціальної структури нового суспільства потребує від бібліотек поширення в суспільстві здобутків сучасного суспільствознавства як способу впорядкування нового рівня знання, уявлень про закономірності соціального розвитку в умовах прискорення темпів суспільного розвитку.

По-четверте, бібліотечні установи можуть значною мірою зменшити проблеми, що постають нині перед органами державної влади, науковими установами, громадськими організаціями, бізнесом та іншими соціальними структурами в пошуку якісної електронної інформації. Ця обставина є важливою в умовах бурхливого розвитку інфотворення різної, здебільшого низької якості, оскільки у виробництві нової інформації фахівці просто губляться в масах захоплених інфотворчістю й новими можливостями спілкування людей [10]. Таким чином, у зростаючих масивах електронної інформації губляться знання, якісні й необхідні для суспільного розвитку. Незважаючи на розвиток пошукових систем, інших навігаційних інструментів, ця проблема дедалі стає гострішою, адже точність відбору вихідної інформації завжди є запорукою якісного процесу подальшої діяльності. Розроблення відповідних технологій і здійснення комплектування бібліотек інформацією, у тому числі електронною, що в оптимальній мірі відповідатиме запитам суспільства, програмам розвитку, цілям виробничої та іншої діяльності, сприятиме прискоренню суспільного розвитку, водночас підвищуючи значущість бібліотечних установ у суспільстві, розширюючи контингент користувачів.

По-п’яте, в умовах розвитку комп’ютерних технологій бібліотеки, як сучасні інформаційні центри, мають змогу розширити контингент своїх користувачів, використовуючи дистантні форми інформаційного обслуговування. При цьому, як показує досвід, інформаційна, інформаційно-аналітична діяльність бібліотечних працівників може надаватися з використанням сайтів інформаційних центрів або в режимі дистантного виконання тематичних замовлень абонентів на території України.

Система бібліотечних установ України, організуючи комплектування новими інформаційними ресурсами вітчизняних користувачів, може стати ефективним фільтром для проникнення в національний інформаційний простір негативних зарубіжних впливів в умовах розгорнутої проти нашої держави інформаційної війни, а також будь-яких інших протиправних дій в інформаційній сфері сьогодення [11].

Навіть перелік загальних суспільних потреб збереження модернізованої системи бібліотек сучасного суспільства свідчить про їх зростаюче значення не тільки як центрів акумуляції інформації. Хоча сучасні центри збереження й організації використання інформації набувають особливої ваги як перевірені суспільною практикою дороговкази достовірності у виробництві нових суспільно значущих ресурсів, орієнтири достовірності в безбережному морі інфотворення.

Уже сьогодні відчувається актуалізація нових запитів щодо розширення функціонального призначення бібліотечної системи, пов’язаних з розширенням потреб використання інформаційних ресурсів у суспільній практиці. Крім наведеного вище переліку вимог до сучасних бібліотек як інформаційних центрів нового суспільства, розвиваються й набувають значущості також й інші, важливі сьогодні спеціальні потреби, пов’язані з розвитком виникаючих напрямів використання інформації в комунікативній практиці творчої діяльності. Ця діяльність у загальноцивілізаційному вимірі визначає зміст взаємовідносини між складовими соціальної структури, насамперед у масштабі держав і націй. «Джерелом інновацій дедалі більшою мірою стають дослідження й розробки (більше того, виникають нові відносини між наукою і технологією з огляду на центральне місце теоретичного знання), прогрес суспільства дедалі більше однозначно визначається успіхами у сфері знання» [12]. Тому бібліотечна діяльність у процесі розвитку сучасного суспільства, у цілому, підпорядковуватиметься інтересам найбільш високопродуктивної творчої праці. Від неї залежить статус держави, нації в сучасному суспільстві.

Вектори розвитку нового суспільства набувають чіткості. Найбільш далекоглядні дослідники за ними вже бачать ще не зовсім чіткі обриси наступного етапу розвитку – раціонального суспільства знань. Водночас наша національна інформаційна система сьогодні перебуває «на критичному рівні в розвитку інформаційно-технологічного сектору, після якого починаються екстенсивні процеси щодо інформаційних ресурсів. Якщо не знайти ефективних рішень у сфері управління ними, ми можемо зазнати інформаційної кризи» [13]. У цій ситуації втратити існуючу вітчизняну систему бібліотечних установ – навіть в умовах економічної скрути й силового протистояння із сусідами – для нашої країни буде кроком безвідповідальним. Оновлені, модернізовані бібліотечні установи мають стати опорою подальшого розвитку в сучасному еволюційному процесі, опорою української перспективи.


[1] Володин Б. Ф. Всемирная история библиотек. Санкт-Петербург, 2004; Гранчак Т. Бібліотека і політична комунікація : монографія / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ, 2012. С. 87–115; Горовий В. Соціальні інформаційні комунікації, їх наповнення і ресурс / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ, 2010. С. 25–40 та ін.

[2] Юдін О. К., Зюбіна Р. В., Зюбін Т. В.Хмарні технології організації інтегрованих корпоративних мереж. Інформ. безпека. 2013. Т. 11. № 3. С. 112–127.

[3] Иноземцев В. Л. Постиндустриальный мир Даниэла Белла. Москва : Academia, 1999. С. CLIV.

[4] Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / пер. с англ. ; под науч. ред. О. И. Шкаратана. Москва : Аcademia. 1999. С. 288.

[5] Лобузіна К. В. Технології організації знаннєвих ресурсів у бібліотечно-інформаційній діяльності : монографія / НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ, 2012. 252 с. 

[6] Національний інформаційний комплекс і його роль у глобальному інформаційному просторі / [О. С. Они­ще­н­ко, В. М. Го­ро­вий, В. І. По­пик та ін.] ; НАН Укра­ї­ни, Нац. б-ка Укра­ї­ни ім. В. І. Ве­р­над­сь­ко­го. Київ, 2014. С. 10.

[7] Мотульский Р. С. Библиотека как социальный институт. Минск : Бел. гос. ун-т культуры, 2002. С. 3–7.

[8] Махлуп Ф.,  Умесао Т. на початку 60-х років минулого століття ввели в науковий обіг фактично одночасно в США і Японії термін «інформаційне суспільство», що окреслює цілісне поняття нинішнього етапу розвитку суспільства (див.: Machlup F. The Production and Distribution of Knowledge in the United States. Princeton, 1962). При цьому така цілісність обумовлюється тим, що за межами цього поняття сьогодні прогнозується розвиток наступного етапу в розвитку людства – суспільства знань.

[9] Електронні інформаційні ресурси бібліотек у піднесенні інтелектуального і духовного потенціалу українського  суспільства / [О. С. Онищенко, Л. А. Дубровіна, В. М. Горовий та  ін.] ; НАН України, Нац. б-ка України  ім. В. І. Вернадського. Київ, 2011. 235 с.

[10] Горовий В. М. Інформатизація: проблеми становлення. Київ : Міжвідом. наук.-дослід. центр з проблем боротьби з організованою злочинністю. 2001. № 135. С. 25–30.

[11] Довгань О. Д. Забезпечення інформаційної безпеки в контексті глобалізації: теоретико-правові та організаційні аспекти : монографія / НАПрН України, НДПП, НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. Київ, 2015. С. 273–298.

[12] Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. С. 288.

[13] Добко Т. Довідково-бібліографічна діяльність наукових бібліотек Національної академії наук України: становлення та розвиток (ХХ ст. – перше десятиліття ХХ1 ст.) / відп. ред. О. С. Онищенко ; НАН України. Київ, 2013. С. 7.