Зміни  до закону України “Про громадянство України” О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Зміни до Закону України «Про громадянство України»

 

Президент України П. Порошенко подав на розгляд Верховної Ради нагальний законопроект № 6175 про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права змінити громадянство. Законопроект розроблено з метою законодавчого вдосконалення механізму припинення громадянства України у разі добровільного набуття громадянином України громадянства іншої держави та для запобігання випадкам подвійного громадянства осіб, які набувають громадянство України. Глава держави вважає, що це питання має бути чітко врегульовано, і ситуації, коли чиновники, особливо вищої ланки, мають навіть по два, три чи більше паспортів інших держав, є неприпустимими. «Цим законом буде чітко встановлено, що особа, яка добровільно набула іноземного громадянства, буде вважатися такою, яка підпадає під дію вимоги про припинення українського громадянства», – пояснив представник Президента у Верховній Раді України А. Герасимов. Також у законопроекті уточнюються підстави для втрати громадянства України. «Наприклад, такою буде тепер вважатися підстава, за якої людина-громадянин України набула добровільно громадянства іншої країни, чито при набутті громадянства України вона у певний проміжок часу не здала паспорт іншої держави», – пояснив А. Герасимов. Він додав, що це стосуватиметься лише тих ситуацій, коли люди добровільно отримали громадянство іншої держави. Тобто законопроект не стосується громадян Криму, адже там, за його словами, про «добровільність мова не йшла».

 А ось спікер А. Парубій, коментуючи цей законопроект, заявив, що мова буде йтись також про відкликання мандата народного депутата з подвідним громадянством. Він наголошує на необхідності розробки механізму відкликання з посад топ-чиновників, які мають подвійне громадянство: «Я цілковито підтримую таку позицію: якщо в людини є два громадянства, то вона не має права займати найвищі посади в Українській державі. Має бути механізм відкликання таких людей».

 Громадянство – це не просто належність людини до тієї або іншої держави. Це, насамперед, відносини між громадянином і державою, які встановлюють певні права та обов’язки обох сторін. Світова практика показує, що доволі багато країн (Німеччина, Бельгія, Швеція, Італія, Греція, Канада тощо) цілком лояльно ставляться до придбання їх підданими паспортів іноземних держав, і це питання для них не є проблемою. А от для України проблема подвійного громадянства є однією з найбільш актуальних, суперечливих та обговорюваних протягом останніх років, але досі її невирішено, багато в чому внаслідок недосконалості законодавчої бази. Україна належить до тих країн, які таку процедуру вважають неприйнятною та протизаконною. Тому відсутність належного регулювання і уваги до цього явища викликає численні питання і дає можливість українським громадянам знаходити обхідні шляхи інтеграції до іноземних суспільств на свій розсуд і смак.

 Деякі дослідники вважають, що подвійне громадянство гальмує процес формування спільних цінностей, пріоритетів розвитку нації, єдності народу. А також вони застерігають, що інститут подвійного громадянства нівелює міцність стійкого юридичного зв’язку, який існує між громадянином і державою, наслідком чого можуть стати міжнародні конфлікти, послаблення спроможності держави впливати на своїх громадян, а також захищати їхні інтереси за кордоном. Біпатризм часто-густо використовується для ухилення від обов’язків громадянина перед державою (військова служба, сплата податків) та полегшення кримінальної діяльності.

 Проте проблема подвійного громадянства в Україні має ще й інші корені. Українці їдуть з Батьківщини найчастіше у пошуках кращої долі, а не тому, що не цінують своє, рідне, українське та не поважають Україну. Не втрачаючи любові до рідної землі, вони здебільшого працюють в інших державах задля того, аби заробити собі на життя. Звідси питання: можливо проблема не у послабленні зв’язку українця з державою, а у ставленні самої держави до свого громадянина? Це є предметом для роздумів законодавців, а не для введення чи ні кримінальної відповідальності за подвійне громадянство. Зокрема, народний депутат Г. Шверк вважає, що позбавляти українського громадянства через наявність кількох паспортів потрібно депутатів і високопосадовців, а не пересічних громадян. «В української діаспорі є багато людей, які колись виїхали з України, отримали іноземне громадянство, але вважають себе українцями і не бажають лишитися українського громадянства. Вони працюють як волонтери, час від часу повертаються до України», – сказав Г. Шверк. Він зауважив, що закон повинен стосуватися лише державних службовців і чиновників. Крім того, зазначив депутат, проект закону про заборону подвійного громадянства порушує зобов’язання України з Європейської конвенції про громадянство. Згідно з цим документом в Україні не мають право карати тих, хто отримав громадянство за народженням або через шлюб з іноземцем.

Законопроект Президента України П. Порошенка про подвійне громадянство викликав неоднозначну реакцію серед українців. Громадські організації з України і США висловлюють невдоволення ініціативою президента позбавити громадянства тих українців, які мають паспорти інших держав. Зокрема, громадське об’єднання українців у США Razom for Ukraine опублікувало звернення з закликом відкликати поданий ним законопроект. Інша неприбуткова громадська організація в Києві «Українська Всесвітня Координаційна Рада» (УВКР) запропоновані П. Порошенком зміни оцінює як «шкідливі й небезпечні», адже, за її твердженням, українці за кордоном, що їх насамперед можуть торкнутися законодавчі зміни, є фінансовою і ресурсною опорою для України. За попередніми підрахунками організації законопроект № 6175 про внесення змін до Закону України «Про громадянство України», поданий Президентом України на розгляд Верховної Ради, призведе до автоматичного позбавлення громадянства близько 5 млн українців. Закордонні українці завжди відігравали неабияку роль у державотворенні України, зберігаючи правові та культурні традиції України, відстоювали інтереси українства на міжнародній арені, фінансово і ресурсно допомагаючи молодій державі. «Ініціатива Президента по обмеженню прав закордонних українців, – вважає голова УВКР М. Ратушний, – є непродуманою, а також такою, що призведе до негативних наслідків для України через втрату значної підтримки українців в інших державах, які на сьогодні виступають форпостом лобіювання інтересів України». Об’єднання також наголошує, що дії Президента «суперечать державним інтересам України», а події останніх років засвідчують, що громадянство інших країн часто-густо використовується державними чиновниками в Україні для уникнення відповідальності за свої протизаконні дії.

 Так чи можна бути одночасно громадянином України та іншої держави, і чи, насправді, можуть вас покарати за подвійне громадянство? Відповідно до ст. 4 Конституції України, «в Україні існує єдине громадянство. Підстави для придбання і виходу з громадянства України визначаються законом». А ст. 25 Конституції України гарантовано, що громадянина України не може бути позбавлено громадянства і права змінити громадянство, а також депортовано за межi України або видано iншiй державi. Україна гарантує своїм громадянам, які перебувають за її межами, піклування та захист.

 Таким чином, в Україні передбачено єдине громадянство; проте в Основному законі країни подано лише загальний принцип, тлумачення якого винесено до ст. 2 окремого Закону України «Про громадянство України».

Зокрема, у статті зазначається: «Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої країни або країн, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він також визнається лише громадянином України». Отже, чинне законодавство не виключає наявності у громадян України іншого громадянства. Навпаки, закон передбачає таку можливість. А згідно зі ст. 19 Закону України «Про громадянство України», громадянин України взагалі не може втратити свого українського громадянства. Позбавляти його громадянства – заборонено!

Проте, втратити громадянство України громадянин може за таких обставин:

• якщо він добровільно набув громадянства іншої країни, будучи повнолітнім. Тобто свідомо пішов до представництва іншої держави, написав заяву, подав документи або зробив інші дії, внаслідок яких передбачено набуття громадянства іншої держави;

• якщо особа набула громадянства в результаті обману, свідомого подання недостовірних відомостей або фальшивих документів;

• якщо громадянин України вступив до лав Збройних сил чи армії іншої країни.

Цікаво, що навіть якщо громадянин України порушив вимоги законодавства України і свідомо (добровільно) подав документи для отримання іншого громадянства або паспорта, втратити громадянство він може лише після відповідного рішення Президента України.

 «Конституційний міф про неможливість мати подвійне громадянство є доволі поширеним, а виявлення додаткового громадянства топ-чиновника вже стало класичним методом загострення скандалу на українській політичній арені, що неодмінно позначається посиленням обурення суспільства», – вважає кандидат юридичних наук, професор кафедри Вісконсинського Міжнародного Університету (США) в Україні, доцент кафедри Європейського університету С. Панасюк.

 Але які ж нововведення запропонував Президент України у проекті закону № 6175 про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо реалізації права на зміну громадянства? По-перше, запропоновано ввести зобов’язання для осіб, які отримали громадянство України і подали декларацію про відмову від іноземного громадянства, у місячний термін повернути паспорт громадянина іншої країни. Раніше такого терміну не було, тепер же є лише місяць на роздуми. Окремо додали необхідність оповіщення відповідного органу України про таке повернення. Якщо ж людина – біженець або отримала притулок в Україні з якоїсь іншої причини, держава сама визначиться з паспортом цього іноземця.

 Також проект передбачає нові підстави для втрати громадянства. Зокрема, передбачено втрату громадянства України, якщо особа, яка його набула, продовжує користуватися виборчим правом або іншими правами, що безпосередньо пов’язані з громадянством іншої держави. Треба зазначити, що свідченням цього факту можуть служити дані публічних реєстрів державних органів, органів місцевого самоврядування зарубіжних країн, інформація, що розміщена на офіційних веб-сайтах, в офіційних друкованих виданнях державними органами, органами місцевого самоврядування інших держав, і/або документи, надані такими органами. Крім того, передбачається втрата громадянства України у разі, якщо особа, яка його набула, користується паспортом іншої держави для виїзду за кордон, а також, якщо особа, яка отримала громадянство України, за відсутності незалежних від неї обставин, у строк не подала до державного органа України підтвердження втрати громадянства іншої країни. Цікаве доповнення запропонували до ст. 19 Закону «Про громадянство України», а саме: «Громадянин України, який добровільно набув громадянства іншої держави, вважається таким, що виявив намір змінити громадянство і погодився на припинення громадянства України». Схоже на те, що держава таким чином страхується від подальших судових розглядів. Адже як іще можна трактувати ці поправки?

 Найголовніше винесено до прикінцевих положень законопроекту, де зазначено, що громадяни України, які мають паспорти інших країн, на момент, коли цей проект стане законом і набуде чинності, зобов’язані протягом шестимісячного терміну здійснити заходи з припинення іноземного громадянства, і здати відповідні паспортні документи до уповноважених органів України. Невиконання цих зобов’язань громадянами України призведе до втрати громадянства.

 Якщо проаналізувати поданий проект змін, стає очевидним, що головною його метою є положення про те, що громадянин України, який добровільно отримав громадянство іншої країни, вважається таким, що оголосив намір змінити громадянство і погодився на втрату громадянства України. У фахівців з юриспруденції залишається велике питання щодо положень, які дають можливість громадянам мати громадянство іншої держави, оскільки залишається можливість подвійного трактування.

 А. Васильченко, юрисконсульт із Києва, зазначає: «При аналізі цього проекту вкотре виникає питання щодо законодавчої техніки викладу матеріалу. Текст доволі важкий для розуміння, зі складними синтаксичними конструкціями і вкрай заплутаною структурою, що завжди було проблемою українського законодавства».

 За цього думки пересічних громадян України стосовно питання подвійного громадянства істотно різняться. Одні цілком підтримують «додаткове» громадянство, вбачаючи у ньому чисельні переваги, інші таку можливість категорично відкидають. До прихильників подвійного громадянства належить переважно українська молодь, люди ж середнього та похилого віку з осторогою сприймають таку перспективу.

Т. Мурзико, киянка: «Не є секретом, що кількість населення України невпинно і кардинально зменшується. Однією з причин цього факту є те, що багато хто з українців вимушені шукати кращої долі на чужині, часто-густо приймаючи громадянство іншої країни. Тому вважаю, що прийняття закону дозволить їм зберегти належність до Батьківщини, правові та культурні традиції рідного краю. А пріоритетним фактом під час перепису населення України щодо визначення громадянства має бути місце народження людини, а не кількість паспортів у кишені».

 В. Баришев, мешканець Закарпаття: «Велика кількість громадян західних прикордонних областей мають паспорти сусідніх країн, зокрема Угорщини, Румунії. Це особливо важливо для українських заробітчан, які перетинають кордон у пошуках кращого працевлаштування, а також для тих, у кого за кордоном мешкають близькі родичі. Тому вважаю, що цей Закон має бути прийнято, бо ж він вистражданий часом!»

 А. Коновалов, студент юридичного факультету Харківського університету ім. В. Н. Каразіна: «Ідея узаконення подвійного громадянства є наразі вельми актуальною, але й суперечливою. Цей закон конче необхідний тим, хто має бізнес за кордоном і фінансові рахунки в іноземних банках, або ховається від українського правосуддя. Тому прийняття закону про друге громадянство можна сприймати як оборудку на кшталт “фіктивного шлюбу”, за якого деякі можновладці, які не в згоді з законом, отримають певні моральні та правові дивіденди».

 А. Давидчук, пенсіонер з Київщини: «Подвійне громадянство є загрозою національній безпеці, бо дає зайвий привід якій-небудь ворожій країні для виправдання воєнної агресії, а також порушує правові зв’язки між державою та суспільством».

 Треба зазначити, що наприкінці минулого року у Верховній Раді України вже було зареєстровано законопроект № 5433 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо набуття (припинення) громадянства України, громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав». Проте, за результатами висновку, зробленого Головним науково-експертним управлінням України, документ було повернуто на доопрацювання, адже багато положень проекту викликали зауваження як змістового, так і техніко-юридичного характеру, що могло призвести до виникнення правових колізій. А деякі пропозиції законопроекту № 5433 є доволі сумнівними, оскільки можуть розцінюватися, як обмеження політичних, соціальних та економічних прав громадян України за ознаками громадянства, що суперечить приписам ст. 24 Конституції України. Виходячи з того, що в законопроекті П. Порошенка, на думку науковців і фахівців, також є ряд технічно-юридичних неузгоджень, що викликають певні зауваження й суперечки, виникає питання щодо доцільності та необхідності поквапливого прийняття закону про подвійне громадянство. Але законопроект залишається на часі, і його долю вирішувати законодавця (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: https://ukr.media; http://zakarpattya.net.ua; rada.gov.ua).