Позапланові податкові перевірки О. Кривецький, голов. ред. НЮБ НБУВ

Позапланові податкові перевірки

 

Наприкінці минулого року парламент продовжив дію мораторію на проведення перевірок органами державного нагляду та контролю на 2017 р., що дає змогу урядовцям декларувати послаблення тиску на бізнес. Так з 1 січня 2017 р. набрав чинності Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Однак дія відповідного Закону не стосується Державної фіскальної служби. Зокрема, було внесено зміни до ст. 78 ПК, якою як однією з підстав проведення позапланової податкової перевірки передбачено отримання контролюючим органом рішення суду або слідчого судді про її призначення. Щоправда, фіскальну службу обмежено в ревізіях суб’єктів господарювання з річним оборотом до 20 млн грн. Та митарів це не зупиняє, і вони діють в обхід мораторію на перевірки малого та середнього бізнесу, звертаючись з обвинувачувальним актом до суду. Тому, останнім часом доволі поширеною стала практика проведення податкових перевірок у межах кримінального провадження. Так, за 10 місяців минулого року розпочато 5971 провадження, а до суду з обвинувальним актом направлено 716. Кожне з майже 6 тис. відкритих проваджень дає змогу податківцям ініціювати позапланові перевірки, причому інколи слідчі судді дають фіскалам дозволи на одночасне проведення перевірок великої кількості підприємств. Відомі випадки, коли в одній справі було призначено близько 1000 перевірок. Зокрема, ідеться про ухвалу Солом’янського районного суду Києва, якою дозволено проведення позапланової перевірки більше ніж 900 підприємств України. Фактично жоден із суб’єктів господарювання не застрахований від того, що якийсь із його контрагентів може стати фігурантом кримінальної справи (з об’єктивних чи суб’єктивних причин), і тоді до компанії раптово завітають фіскали. Правники наголошують, що це суперечить Кримінальному процесуальному кодексу, а відповідна норма Податкового – застаріла. На їхню думку, призначення податкових перевірок у рамках кримінального процесу є невиправданим і незаконним, такі кримінальні провадження штучно створюються з метою подальшого тиску на підприємства та виділення з них окремих проваджень щодо тих, які не виявили схильності до домовленостей. Водночас вони відзначають, що КПК не передбачає такої слідчої дії, як проведення податкових перевірок. Юристи звертають увагу на те, що пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК, який нібито дозволяє проведення позапланової перевірки, якщо отримано відповідне рішення слідчого судді, слідчого, прокурора, з’явився в ПК після прийняття КПК у початковій редакції у 2012 р. Тоді в ч. 2 ст. 36 та п .4 ст. 40 Кодексу було закріплено право слідчого, прокурора, суду призначати перевірки. Проте Законом України «Про прокуратуру» згадані норми було виключено з КПК, а відповідні положення ПК залишились як рудимент, оскільки зміни до податкового законодавства можна вносити тільки профільним актом. І тепер митарі користуються старою нормою ПК, яка фактично суперечить КПК. Тому, вважають правники, ухвала слідчого судді, як і дії слідчого та прокурора щодо призначення податкової перевірки, є прямим порушенням ст. 19 Конституції.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 40 КПК слідчий уповноважений: звертатися, за погодженням із прокурором, до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. Призначення ж документальної позапланової перевірки не є ані слідчою (розшуковою) дією, ані заходом забезпечення кримінального провадження, з клопотаннями про проведення яких слідчий вправі звертатися, за погодженням із прокурором, до слідчого судді.

Також положення КПК не відносять до компетенції слідчого судді вирішення питання про призначення документальної позапланової перевірки, а ст. 132 Кодексу «не передбачає такого заходу кримінального провадження, не регламентує порядку розгляду таких клопотань, за якими слідчий суддя повинен визначати достатність підстав для призначення документальної позапланової перевірки». Тому виникає логічне запитання: чи законним є проведення позапланових податкових перевірок у рамках кримінального провадження? Чи така ситуація створюється навмисно?

О. Трегубова, юрист ЮФ «Салком» зазначає: «Призначення позапланових податкових перевірок у межах кримінального провадження – це, по-перше, можливість їх використання як інструменту тиску на бізнес. По-друге, такі перевірки, з набранням чинності з 1.01.2017 р. нової редакції пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу, часто-густо проводяться з прямими порушеннями норм чинного законодавства, значною мірою – через недосконалість останнього; вони не здатні запобігти зловживанням під час прийняття відповідних рішень слідчими суддями, оскільки порядок призначення ними податкових перевірок залишається неврегульованим».

Шляхів розв’язання проблеми, вважає юрист, може бути два: або повністю виключити пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 з ПК, або доповнити КПК нормами, які чітко та безальтернативно врегулюють порядок призначення позапланових документальних перевірок слідчими суддями.

З цим погоджується і Д. Шкаровський, юрист ЮФ VB Partners: «Як відомо, основним напрямом діяльності податкової міліції є протиправний тиск на бізнес. Для цього використовуються законні способи, які спотворюються із цією метою. Можливість призначення неодноразових позапланових податкових перевірок тривалий час використовувалася слідчими з метою тиску на суб’єкти господарювання. Сьогодні можливість проведення таких перевірок обмежено нормами ПК та КПК». Однак єдиним дієвим способом зменшення тиску на бізнес, на думку фахівця, є повна ліквідація податкової міліції та створення нового ефективного органу.

Г. Сегида, керуючий партнер ЮФ Pravovest, наголошує: «Слід внести зміни до законодавства й заборонити перевірки контрагентів суб’єкта господарювання, щодо якого відкрито кримінальне провадження, та встановити норму, що зобов’язує таких контрагентів надавати відповідну документацію, яка стосується підприємства-фігуранта кримінального провадження, на вимогу органів контролю».

А ось думка Д. Шапарькова, адвоката АФ «Династія»: «Проведення масових перевірок суб’єктів господарювання податковими органами в рамках кримінальних проваджень – це новий тренд фіскалів, який виник унаслідок заборони проведення перевірок суб’єктів малого бізнесу органами ДФС та виключення положень КПК, які дозволяли слідчому самостійно призначати податкові перевірки, що давало йому можливість призначати велику кількість перевірок на власний розсуд». Однак, вважає юрист, нині, у зв’язку з переданням права на призначення перевірки слідчим суддям, отримати велику кількість судових рішень про проведення перевірок для слідчого дуже проблематично. Тому й виникають так звані оптові ухвали слідчих суддів про проведення перевірки великої кількості суб’єктів господарювання.

А за словами О. Михалюка, адвоката АО PwC Legal, передусім, удосконалення потребує не законодавство, а практика його застосування. Тобто, за умови дотримання положень КПК слідчими суддями, переконаний юрист, відповідні норми ПК можна залишити без змін. Утім, для повного уникнення можливості двозначного трактування законодавства, доцільним є виключення з ПК положень про проведення перевірок на підставі ухвали слідчого судді. Крім того, не зайвим буде доповнити КПК положенням про можливість апеляційного оскарження ухвал слідчих суддів, що дасть змогу виправляти подібні помилки та запобігати тиску на бізнес.

Якщо говорити про нормативне забезпечення перевірок, то Порядок їх проведення органами контролю врегульовано Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Водночас перевірки з боку Державної фіскальної служби, Антимонопольного комітету, Держархбудінспекції, Держфінінспекції, Держінспекції праці, Національного банку тощо регламентуються спеціальними законами та підзаконними актами. У цих перевірках є багато спільного, що дає змогу уникнути свавілля, і, у разі появи перевіряльника, створити певний алгоритм, який буде корисним для багатьох підприємств у випадках незаконних перевірок.

Так, під час податкової перевірки, держслужбовці повинні пред’явити наказ про призначення перевірки, в якому має бути визначено вид перевірки (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспекція тощо: у разі податкових перевірок – документальна чи фактична) та підстави для перевірки (вичерпний перелік таких підстав установлено законами). У наказі щодо проведення перевірки повинно бути зазначено найменування суб’єкта господарювання або прізвище фізичної особи-підприємця, якого перевіряють, і предмет перевірки (перелік питань, які буде досліджено). Крім того, юристи радять звіряти дані направлення й наказу на перевірку, а також перевіряти службові посвідчення. У разі відсутності в направленні і/або в наказі на перевірку вищезгаданих відомостей (або у випадку невідповідності вказаних відомостей об’єктивним обставинам дійсності) є всі підстави для відмови у допуску перевіряльників на підприємство.

Треба зазначити, що попередження про проведення перевірки має надійти не пізніше ніж за 10 днів до її початку. Якщо таке попередження не надійшло, перевіряльникам можна відмовити. Крім того, підставою для відмови у допуску до планової перевірки після набрання чинності змінами до відповідного закону може бути порушення встановлених вимог до періодичності такої перевірки і/або відсутність на офіційному сайті органу контролю даних про уніфіковану форму акта, що передбачає перелік питань залежно від ступеня ризику. У випадку проведення позапланової перевірки необхідно з’ясувати відповідність підстав вимогам закону. Також варто вимагати копії документів, що стали підставою для перевірки, наприклад копії скарг. Ненадання таких документів уможливлює відмову в допуску перевіряльників. Перевіряти треба і відповідність вимогам закону строків позапланової перевірки, вказаних у направленні, тривалість якої як правило, не може перевищувати 10–15 робочих днів, а для суб’єктів малого підприємництва – два без права подовження. Проте в будь-якому разі правники радять готуватися до «забігу» фіскалів заздалегідь, а не тоді, коли вже пролунає виклик на старт, тобто розпочнеться проведення перевірки.

Судова практика в Україні відзначається неоднозначністю, тому юристи наполягають: треба знати свої права й захищати їх у будь-який законний спосіб. На сьогодні суддів наділено повноваженнями щодо призначення податкових перевірок, на які парламент подовжив мараторій. Утім, податківці давно навчились обходити заборони, користуючись прогалинами законодавства. На практиці, діючи у зв’язці з контролюючим органом, судді зловживають своїми повноваженнями, здійснюючи тиск на платників податків. Але проблема, насправді, не в наявності цих повноважень, а у відсутності доброчесності та компетентності суддів, яким ці повноваження надано. Розв’язання цієї проблеми вбачається в успішному проведенні судової реформи і оновленні суддівського складу. Маємо надію, що нові судді не будуть використовувати свої повноваження з метою здійснення тиску на платників податків (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: матеріали київської конференції розвитку та безпеки бізнесу(http://kyivconf.pro/); Закон України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1728-19)).