53 Мюнхенська конференція з питань безпекиМ. Закіров, заввідділу політологічного аналізу СІАЗ НБУВ

Українське питання у контексті Мюнхенської конференції з безпеки

 

Увага багатьох світових ЗМІ, політичних оглядачів і експертів на минулому тижні була прикута до баварського міста Мюнхен, де відбувалася 53 щорічна Мюнхенська конференція з питань безпеки.

Цей захід було започатковано у 1963 р. під назвою «Зустрічі з військової справи» (Wehrkundetagung – нім.). Перші десятиліття це було зібрання лідерів Північноатлантичного альянсу. Проте на початку 1990-х років минулого століття істотно було розширено як коло учасників, так і порядок денний, до якого увійшли питання глобальної безпеки. Віддзеркаленням цих процесів у 1993 р. стало перейменування заходу на Мюнхенську конференцію з питань безпеки. З 2009 р. головою конференції є німецький правник, політик і дипломат В. Ішингер. За рівнем представництва і вагомістю питань, що виносяться на обговорення, Мюнхенську конференцію оглядачі порівнюють із Форумом у Давосі у сфері політики безпеки.

Як повідомляє Deutsche Welle,«Мюнхенська конференція з питань безпеки є унікальною платформою у світі для міжнародної еліти безпекової політики. У жодному іншому місті не збирається так багато представників урядів різних країн, у тому числі й тих, які ворогують, а також експертів на такій тісній території. У своєму новому рейтингу Пенсильванський університет у США четвертий раз поспіль називає її найкращою ThinkTank-конференцією у світі. Значення полягає не лише у програмі заходу. Важливішим багато хто оцінює можливість політичних гравців неформально спілкуватися у коридорах і кімнатах, знайомитися, зондувати позиції, проводити “червону лінію”» (http://www.dw.com/uk).

Додаткової ваги цьогорічній конференції з безпеки у Мюнхені додали певною мірою неочікувані результати президентських виборів у США і пов’язана з цим невизначеність, а також складна ситуація як усередині Європейського Союзу, так і поблизу його кордонів. Зокрема, кореспондент ВВС Україна В. Шрамович напередодні заходу повідомляв з Мюнхена, що місцеві експерти припускають, що нинішня конференція може стати символічним початком «постзахідного» світового порядку, у якому США дистанціюватимуться від НАТО і ЄС, а більший вплив отримають Росія і Китай (http://www.bbc.com/ukrainian/news-39002551).

У щорічній доповіді, яку організатор міжнародного форуму Фонд «Мюнхенська конференція з безпеки» оприлюднив 13 лютого, центральними темами стали криза міжнародного порядку та ліберальної демократії, а також європейська політика у сфері безпеки й оборони. Зазвичай доповідь визначає не лише теми, а й дає певний імпульс для дискусій на конференції.

У документі під назвою «Пост-правда, пост-Захід, пост-порядок?» проведено аналіз основних подій та актуальних викликів міжнародній безпеці. У доповіді, зокрема, вказується на загрози з боку ісламістів, маніпуляції інформацією та використання її як зброї, ситуацію з безпекою у Тихоокеанському регіоні та на Близькому Сході (http://www.dw.com/uk).

У передмові до щорічного звіту Munich Security Report підготовленого Фондом «Мюнхенська конференція з безпеки» голова Міжнародної конференції з безпеки В. Ішингер підкреслив, що з часу завершення Другої світової війни тепер ситуація у сфері міжнародної безпеки нестабільна як ніколи. Головна теза не виключає й можливості того, що світ стоїть на порозі так званої пост-західної ери. Тобто йдеться про завершення епохи, у якій домінував західний ліберальний світовий порядок. Саме про це, на думку авторів документа, свідчить той факт, що новий глава Білого дому не згадав у своїй інавгураційній промові такі аспекти, як демократія, свобода та права людини. Більше того, В Ішингер застерігає, що люди на Заході дедалі більше зневіряються у своїй ліберальній суспільній моделі та її засадничих цінностях (http://www.dw.com/uk).

Обнадійливим знаком є те, що автори звіту мюнхенської конференції не оминули увагою і українське питання. У документі констатується, що 2017 р. буде складним для України через політику нової адміністрації США та майбутні вибори у ряді країн Євросоюзу. Поряд з цим автори дослідження стурбовані ймовірним скасуванням санкцій щодо Росії, оскільки конфлікт на Донбасі «далекий від стану замороження». «В Україні Росія порушила кілька ключових принципів європейської безпеки. Попри це санкції можуть бути зменшені без якого-небудь прогресу у виконанні мінських домовленостей. Якщо адміністрація США піде на велику угоду з Москвою – це може означати нову еру великих держав, що визначатимуть долі менших країн», – ідеться у Munich Security Report (http://www.bbc.com/ukrainian/news-39002551).

Поряд з тим автори звіту звертають увагу, що у світі дедалі більше поширюється практика використання політичних і соціальних комунікацій для вирішення завдань дискредитації опонентів або втручання у політичний процес усередині суверенних країн. Поширення фейкових новин, перекрученої інформації та повідомлення неправдивого змісту становлять серйозний виклик громадським дебатам, так само як і застосування тролів і спеціальних програм для записів у соціальним мережах. Не менша загроза надходить і від поширення з політичних міркувань отриманої незаконним шляхом таємної інформації. «Це можна було спостерігати як під час російсько-українського конфлікту, так і під час нещодавньої передвиборної кампанії у США», – стверджують автори документа Munich Security Report (http://www.dw.com/uk).

Слід зауважити, що аналогічні оцінки ситуації лунають і в експертному середовищі. Зокрема, директор Інституту політики та врядування В. Вдовиченко наголошує: «Мюнхен знову підтверджує, що слова “непевність”, “нестабільність”, “нестійкість” – абсолютні реалії життя не тільки України, а і світу. Гібридність загроз не є новелою, а ось розуміння того, що повернення до життя “по-старому” уже не буде, є абсолютним трендом. Криза системи ліберального устрою замінюється realpolitik як на національному, так і міжнародному рівнях» (http://uain.press/blogs/viktoriya-vdovychenko-myunhen-ta-bezpeka-slovnyk-dlya-rozuminnya).

У вступному слові до доповіді Фонду «Мюнхенська міжнародна конференція з безпеки» голова Мюнхенської міжнародної конференції з безпеки В. Ішингер наголосив: «Противники відкритого суспільства перейшли в наступ». З огляду на це серед основних проблем доповіді і відповідно для дискусій на форумі були виокремлені такі питання:

– прогноз аналітичної компанії IHS Markit, згідно з яким оборонні витрати країн Західної Європи майже не зростуть до 2020 р., водночас у країнах Східної Європи ці витрати збільшаться у середньому на 3%;

– аналіз, який свідчить про консолідацію оборонної промисловості у Європі упродовж кількох останніх десятиліть;

– збільшення кількості громадян демократичних країн, які вірять у розв’язання проблем авторитарним шляхом, а також зниження рівня свободи у світі;

– дані експертів IHS Conflict Monitor, згідно з якими лише 20 % повітряних ударів, завданих авіацією Росії на території Сирії у 2016 р., були спрямовані проти терористичного угруповання «Ісламська держава»;

– дані соцопитувань у Ірані, згідно з якими більшість громадян країни вважають, що Європейський Союз здійснює торгівлю з Іраном та інвестує в країну значно в менших обсягах, ніж міг би, оскільки перебуває під тиском Сполучених Штатів Америки;

– дані Організації з безпеки і співробітництва в Європі щодо кількості порушень перемир’я на Сході України, а також інформація про перешкоджання сторонами конфлікту на Донбасі роботі спеціальної моніторингової місії ОБСЄ;

– аналіз ракетних потужностей Росії у Калінінградській області, а також нарощування Китаєм свого флоту;

– можливе створення Північною Кореєю міжконтинентальної балістичної ракети, яка могла б досягти території США (http://www.dw.com/uk).

Проте незважаючи на природну зосередженість західних політиків на власних проблемах, українське питання залишалося у порядку денному. Зокрема, голова мюнхенської конференції, радник канцлера ФРН з питань оборони та зовнішньої політики В. Ішингер ще на брифінгу конференції говорив про сподівання, що адміністрація США зможе долучитися до мінського формату на рівні держсекретаря або віце-президента: «Можливо тоді б Україні було б надано кращі гарантії безпеки, ніж у 1994 р.». Така увага і турбота організаторів конференції, звісно, дорогого коштує, але, за справедливим зауваженням В. Вдовиченка, «важливо, наскільки Україна зможе бути почутою провідними країнами світу та переконати їх у стійкості своїх європейських прагнень» (http://uain.press/blogs/viktoriya-vdovychenko-myunhen-ta-bezpeka-slovnyk-dlya-rozuminnya).

Про збереження інтересу до України свідчать заяви європейських політиків. Зокрема, у спільній панельній дискусії з Президентом України міністр закордонних справ Великої Британії Б. Джонсон висловився на користь територіальної цілісності України і наголосив: «Я хочу запевнити, що Велика Британія цілком і повністю слідкує за подіями на Сході України, зокрема в Авдіївці» (http://uain.press/blogs/viktoriya-vdovychenko-myunhen-ta-bezpeka-slovnyk-dlya-rozuminnya).

Канцлер Німеччини А. Меркель, повідомляє «РБК-Україна», у своєму виступі на мюнхенській конференції розповіла про роль Німеччини у вирішенні світових військових конфліктів. Поряд з оцінкою ситуації щодо Афганістану і Сирії вона згадала про війну на Сході України, нормандський формат переговорів і мінські угоди. Також вона підкреслила роль НАТО у світлі того, що відбувається у світі, а також зазначила, що найважливішим партнером ЄС є США. Також А. Меркель укотре зазначила, що Росія підтримує сепаратистів на Донбасі.

Віце-президент США М. Пенс, який також узяв участь у роботі Мюнхенської конференції з безпеки, у своєму виступі підкреслив, що США підтримує Євросоюз і НАТО. Крім того, він висловив позицію щодо виконання мінських угод. «Ми повинні закликати Росію до відповідальності і вимагати, щоб вона поважала мінські угоди. І почала деескалацію насильства на Сході Україні», – заявив М. Пенс (https://www.rbc.ua/ukr/news/ssha-zashchitu-trampa-podnimali-istrebiteli-1487489068.html).

Слід зауважити, що, на думку спостерігачів, знаковим був той факт, що віце-президент США сам торкнувся української теми у своїй промові, а не у відповідь на поставлені йому питання, як це було з деякими іншими топовими учасниками. Зокрема, коли він укотре запевнив, що США, Велика Британія, Німеччина та Канада продовжуватимуть підтримувати союзників і міжнародний порядок, М. ‎Пенс після невеликої паузи додав: «Це ж стосується і України»‎ (http://www.bbc.com/ukrainian/features-39021816).

Оцінюючи промову М. Пенса, професор Д. ‎Девіс, який до цього працював радником у А. Меркель, Г. Клінтон і ‎структурах НАТО, розповів‎ ВВС, що «М. Пенс зробив дві речі: завірив Україну і європейців, а також послав Москві ‎чіткий сигнал, що це питання (ситуації в Україні. – Прим. авт.) залишається важливим ‎для Сполучених Штатів Америки, і вони не будуть раптом закривати очі на те, що ‎відбувається на Сході України та у Криму».

У свою чергу глава МЗС Росії С. Лавров укотре висловив упевненість у необхідності прямих переговорів України з керівниками самопроголошених «республік». Як вказує «РБК-Україна», у своїй промові на конференції російській дипломат заявив, що альтернатив переговорів між Києвом і тимчасово окупованими Донецьком і Луганськом РФ не бачить.

Серед важливих для України особливостей цьогорічної Мюнхенської конференції з безпеки слід відзначити перший в історії цього заходу український ланч за темою: «Безпека України в мінливому світовому порядку», який було організовано незалежною організацією «Ялтинська європейська стратегія» (YES). Серед учасників заходу Д. Петреус, генерал армії США, директор ЦРУ (2011–2012 рр.), який претендує на посаду радника Д. Трампа з нацбезпеки після відставки М. Флінна; А. Фог Расмуссен, Генеральний секретар НАТО (2009–2014 рр.); екс-президент Польщі О. Квасневський, а також політичні лідери, глави компаній, експерти і представники ЗМІ України та світу. За оцінками ВВС, український ланч підтвердив, що криза відносин між бізнесменом В. Пінчуком і офіційним Києвом триває. Офіційні українські топ-посадовці не були присутні, але серед інших представників українського істеблішменту захід відвідав мер Києва В. Кличко, екс-прем’єр А. Яценюк, екс-міністр фінансів Н. Яресько, депутат С. Тарута (http://www.bbc.com/ukrainian/features-39021816).

«Основна проблема, щоб переконати адміністрацію США в тому, що Америка стане великою лише тоді, коли Україна буде сильною. Україні потрібна військова підтримка, надання оборонного озброєння. Друзів не можна зраджувати і кидати, їм необхідно допомагати», – підкреслив А. Фог Расмуссен, обігруючи передвиборне гасло президента США Д. Трампа «Зробимо Америку знову великою» (https://www.rbc.ua/ukr/news/ssha-zashchitu-trampa-podnimali-istrebiteli-1487489068.html).

Не оминули учасники ланчу і питання євроатлантичного співробітництва і перспектив України. Зокрема, можливий претендент на посаду радника президента США, генерал армії Д. Петреус висловив обережний оптимізм щодо українських перспектив ‎членства у НАТО: «Якщо б у 1980-х хтось спитав мене “Чи можете ви уявити, що ‎Естонія, Латвія та Литва будуть у НАТО?”, я б імовірно відповів, що ні. І тим не ‎менше, це сталося!» ‎(http://www.bbc.com/ukrainian/features-39021816).

Разом з тим аналіз поточної ситуації у світі змушує експертне середовище констатувати, що у ставленні до українських проблем відчувається помітна еволюція. «Дійсно, існує певна втома від України», – констатує Ю. Романенко. ‎За його словами, не в останню чергу це викликано дуже обмеженими результатами реформ безпосередньо в Україні. ‎І, за словами експерта, ця ситуація в міжнародній політиці може ще погіршитися, адже поступово до влади у Європі приходитимуть нові політики, які не діяли під час початку кризи в Україні і, відповідно, мають менше політичних сентиментів та відповідальності щодо, наприклад, тих-таки мінських угод.

На зазначену вище еволюцію у ставленні до проблеми звертає увагу і професор Д. Девіс. ‎«Це одне з відкритих питань, які ускладнюють відносини між США та Росією і роблять неможливим їх нормалізацію, поки воно не вирішене. Але воно не є головним для адміністрації Д. Трампа – він значно більше фокусується на тероризмі і ‎біженцях», – наголошує політичний експерт.‎ І ця еволюція пов’язується не лише зі зміною у Білому домі чи внутрішньоєвропейськими викликами і терористичною загрозою. Українське питання дедалі більше набуває затяжного характеру, а відтак його вирішення перестає бути нагальною проблемою міжнародної політики. ‎«Українське питання залишається на порядку денному. Але люди почали ‎усвідомлювати, що це проблема, яка не буде вирішена найближчим часом. На ‎жаль, думаю, що ми маємо ще один “заморожений конфлікт”», – констатує професор Д. ‎Девіс‎ ‎(http://www.bbc.com/ukrainian/features-39021816).

Певною ознакою зазначеної експертом тенденції стало і те, що цього разу Президента П. Порошенка запросили до виступу в день відкриття конференції, у п’ятницю ввечері, хоча головним днем вважається наступний, коли виступає більшість основних спікерів. Принаймні в останні роки глава Української держави озвучував свою промову саме по суботах.

У своєму виступі П. Порошенко вкотре критикував російського президента В. Путіна. Крім того, він заявив, що західні країни не повинні відмовлятися від санкцій щодо Росії до того, поки вона не піде з Донбасу чи Криму. П. Порошенко наголосив, що підтримка України є найдешевшим способом захисту безпеки вільного світу. Крім того, він заявив про неможливість вирішення конфлікту на Донбасі без участі Києва. «Будь-яка угода за нашою спиною буде анульована», – резюмував Президент України (http://eizvestia.com/uk/politika-ukr/full/338-pidsumki-myunxenskoi-konferencii-bezpeki-chogo-chekati-ukraini).

Слід відмітити доволі критичну реакцію експертного середовища. Так, політолог, директор Фонду гуманітарних стратегій М. Павлів на своїй сторінці у Facebook зауважив: «З півтори години панельної дискусії, у якій він (П. Порошенко. – Прим. авт.) був фактично статистом, Україні і Порошенко відвели не більше трьох хвилин».

Аналогічну думку висловив у своїй статті на сторінках інтернет-видання «Європейська правда» журналіст С. Сидоренко. На переконання автора, виступ П. Порошенка, який стосувався конфлікту на Сході України, випав із загального контексту глобальних проблем, які обговорювалися на конференції. «Україна поступово йде з порядку денного – з переліку тем, які обговорюють світові лідери. У Мюнхені це стало очевидним. І справжня проблема не в тому, що увага до України знижується, адже це не могло не статися. У світі повно інших гарячих тем, не пов’язаних з нами... Проблема в іншому: офіційний Київ виявився не готовий до нової реальності, до того, що ми повинні конкурувати за увагу світу», – зазначає журналіст С. Сидоренко (http://rian.com.ua/analytics/20170220/1021571676.html).

Схожу позицію озвучив і директор Інституту аналізу та менеджменту політики Р. Бортник. Він перерахував, «про що мав би говорити український президент в Мюнхені. 1. Про “мюнхенські гарантії” – розробку і погодження ключовими світовими політичними гравцями комплексних гарантій суверенітету і безпеки України не тільки у військовій, а і в політичній, і економічній сферах, замість Будапештського меморандуму. При цьому такі гарантії (і саме питання) потрібно ставити на голосування Радбезу ООН (де ми зараз головуємо). 2. Про українську “дорожню карту” виконання мінських угод 3. Про створення міжнародного фонду відновлення України (особливо регіонів, постраждалих від бойових дій). 4. Про розширення зони вільної торгівлі з ЄС, інтенсифікації торгівлі з США. Але, на жаль, поки що схоже, наш МЗС і Президент – чужі на цьому “святі життя”. Знову в значній мірі поза контекстом і не здатні запропонувати продуктивних для Заходу рішень» (http://rian.com.ua/analytics/20170219/10215596667.html).

На необхідності зміни ставлення до українського питання і необхідності адекватних дій вказує і директор Інформаційно-аналітичного центру «Перспектива» П. Рудяков. На його думку, «є підстави вважати, що Франція і Німеччина готові запропонувати не тільки “дорожню карту” виконання мінських угод, але і новий підхід до оцінки подій у Донбасі. Якщо раніше ми були жертвою, у всьому праві, чесні і непорочні, а тепер частина відповідальності покладається і на Київ, і до цього треба бути готовими. А наша дипломатія, мабуть, до цього не готова» (http://rian.com.ua/analytics/20170218/1021538577.html).

Тим не менше, спільні пошуки шляхів врегулювання все ж таки тривають, і черговою спробою наближення миру стала зустріч на полях мюнхенської конференції міністрів закордонних справ країн «нормандської четвірки». Як повідомляє кореспондент 5 каналу, під час засідання були обговорені питання посилення насилля, що сталося за останні два тижні, і всі сторони домовилися, що потрібно реалізовувати домовленості тристоронньої контактної групи у Мінську, яку досягли два дні тому – режим тиші від 20 лютого. Говорили про домовленості, які й досі не втілені, – відведення важкого озброєння від лінії розмежування, дати можливість місії ОБСЄ здійснювати контроль. Міністри домовилися, що Червоний Хрест отримає доступ до полонених. «У нас немає жодної альтернативи мінським домовленостям. Звичайно, усе відбувається недостатньо швидко і у нас попереду ще багато роботи. Ми повинні продовжувати докладати зусиль до розв’язання конфлікту – це наш обов’язок», – наголосив міністр закордонних справ Франції Ж.-М. Еро (http://www.5.ua/polityka/rezhym-tyshi-ta-dostup-do-polonenykh-chym-zakinchylasia-zustrich-normandskoi-chetvirky-u-miunkheni-138886.html).

Необхідність збереження мінських домовленостей підкреслила і федеральний канцлер Німеччини А. Меркель. «Є одне істотне питання: ініціатива з нормандським форматом у конфлікті між Росією та Україною… Я не можу поки що сказати, що виконано всі пункти мінських домовленостей, але “Мінськ” і далі залишається основою для нашої співпраці. Ми маємо зробити все, щоб було стійке припинення вогню», – наголосила канцлер Німеччини.

На важливості мінських домовленостей також акцентувала увагу верховний представник ЄС із зовнішньої політики та політики безпеки Ф. Могеріні. «Ви знаєте, що ми ввели санкції проти Росії через анексію Криму, що порушує світове право, та її участь у конфлікті на Сході України. І ці санкції тісно пов’язані з виконанням мінських домовленостей. Це залишається нашою позицією. Однак ідеться не про те, скасувати санкції чи залишити їх у силі, а про те, щоб знайти рішення для східної України та всієї країни загалом – через виконання мінських домовленостей», – заявила вона (http://eizvestia.com/uk/politika-ukr/full/338-pidsumki-myunxenskoi-konferencii-bezpeki-chogo-chekati-ukraini).

Разом з тим експерти вказують на потенційні загрози узгодженим діям української влади і її західних партнерів. Зокрема, політолог А. Золотарьов  зауважує, що в Мюнхені західні партнери України акцентували увагу на тому, що вона повинна виконувати мінські угоди, «при цьому канцлер Німеччини наголосила про першочерговість політичної частини “Мінська”». «Це те, що українська влада робити не хоче, і для цього у неї немає політичного ресурсу. Тобто Україна ризикує найближчим часом розійтися із західними партнерами в розумінні цих питань», – резюмував А. Золотарьов (http://nk.org.ua/politika/v-myunhine-napomnili-ukraine-o-vajnosti-minskih-soglasheniy-ekspert-90230).

У свою чергу політолог Т. Чорновіл висловлює більш схвальні оцінки щодо результатів мюнхенської конференції. «Зараз багато критиків каже, що про Україну там ніхто не говорив. Але вона дала кристалізацію по Росії. Нам зараз основне, щоб у Європі нарешті відчули, що це не наша, а їхня проблема, що це загроза для них... На минулій мюнхенській конференції до цього ставилися з неймовірним скепсисом: Росія воює в Україні, це їхні пострадянські “розборки”... Кардинальна різниця між 2015, 2016 і 2017 р. – тема Росії: Росія в кібератаках, Росія втручається у вибори в інших країнах, Росія – поширювач інформаційних фейків. Це розцінюється як загроза безпеці західного світу. Це творення образу реального ворога, яким є Росія, має для нас колосальне значення. Сьогодні Україна – це країна, після якої наступними можуть стати вони», – наголосив Т. Чорновіл (https://hromadskeradio.org/programs/hromadska-hvylya/yevropeyskyy-mayatnyk-sympatiyi-znovu-pishov-u-napryamku-ukrayiny-chornovil).

На збереженні уваги до української проблеми наголошує і політичний оглядач Н. Кравченко. «Ми не займали перше місце по увазі на цій конференції, перше місце займав, звичайно, Д. Трамп, але ми були і не на останньому місці. Колеги відмічали, що завжди Президент П. Порошенко виступав у суботу, коли були головні панелі, а в цей раз він виступав у п’ятницю ввечері. Але, на мою думку, це не так важливо, а важливо, що саме сказав П. Порошенко у своїй промові. Він був доволі емоційним, у деяких моментах навіть різким. Він нагадав, до чого призводить політика стримування агресора... Тобто українське питання повернули в порядок денний» (https://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/putin-proponuye-yevropi-neprykrytyy-habar-ekonomichne-zrostannya-magda).

У свою чергу політолог Є. Магда заперечив щодо недоречного акцентування Україною на своїх проблемах. «Я думаю, що П. Порошенко сказав правильно, розставивши акценти саме в такий спосіб і саме в Мюнхені. Хто, як не П. Порошенко, мав говорити про війну в Україні? Тим більше на фоні загострення в Авдіївці. Тим більше на фоні того, що не лише українська, але і європейська еліти приголомшені Д. Трампом. Але парадокс в тому, що …так званий паспортний указ Путіна підтвердив, що П. Порошенко був правий», – наголосив Є. Магда (https://hromadskeradio.org/programs/rankova-hvylya/putin-proponuye-yevropi-neprykrytyy-habar-ekonomichne-zrostannya-magda).

Отже, 53 Мюнхенська конференція з питань безпеки завершилася. За її результатами вже зроблено певні висновки. Експерти висловили свої іноді суперечливі думки та надали доволі неоднозначні оцінки. Проте остаточні підсумки підіб’є час. І саме він підтвердить правоту оптимістів чи помилковість прогнозів песимістів. Проте усім слід мати на увазі головний меседж конференції про мінливість сучасного світу і бути готовими до адекватних дій.

 

Закіров М. Українське питання у контексті Мюнхенської конференції з безпеки [Електронний ресурс] /  М. Закіров // Резонанс. – 2017. – № 13. – С. 3–11. – Режим доступу: http://nbuviap.gov.ua/images/rezonans/2017/rez13.pdf.  – Назва з екрана.