Друк

Впровадження електронного декларування доходів держпосадовців

Автор: Redaktor. Posted in Новини

Впровадження електронного декларування доходів держпосадовців

Декларування доходів

Одним з найбільш ефективних методів профілактики корупції в державній сфері є посилення заходів фінансового та іншого контролю державних чиновників. Ефективна протидія цьому злочинному явищу вимагає належного законодавчого забезпечення. З метою впровадження вже у 2016 р. електронної системи подання та оприлюднення декларацій держпосадовців, ВР розглянула  низку законопроектів. Докладніше про скандальну поправку щодо введення електронного декларування, думки та коментарі політиків, чиновників, експертів, політологів з цього приводу та  міжнародний досвід у вирішенні цього питання у матеріалі І.Беззуб, «Громадська думка про правотворення», 2016, № 4 (107).

Впровадження електронного декларування доходів держпосадовцівІ. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Впровадження електронного декларування доходів держпосадовців в Україні

 

Одним з найбільш ефективних методів профілактики корупції в державній сфері є посилення заходів фінансового та іншого контролю осіб, уповноважених на виконання державних та інших, прирівняних до них функцій.

Згідно із зобов’язаннями України перед МВФ нова система декларування для вищих посадових осіб повинна розпочати роботу не пізніше кінця квітня 2016 р. Так само, згідно із Шостим звітом Європейської комісії щодо виконання Україною плану дій з візової лібералізації, керівництво України взяло зобов’язання забезпечити початок роботи в І кварталі 2016 р. Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) та одразу після цього – початок перевірки активів і конфліктів інтересів публічних службовців у сферах та на посадах, що найбільш вразливі для корупції.

У травні 2014 р. Прем’єр-міністр А. Яценюк і президент Європейської комісії Ж. Баррозу підписали угоду про фінансування так званого контракту для України щодо розвитку держави. Один з пунктів виконання цієї угоди, а саме про рівень порядності держслужбовців, передбачає і виконання зобов’язання щодо обов’язкового впровадження ефективної системи перевірки декларацій активів, доходів та видатків державних службовців.

У жовтні 2014 р. Верховна Рада України під тиском громадськості та міжнародників ухвалила пакет антикорупційних законів, зокрема закони «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про запобігання корупції», «Про основи антикорупційної політики в Україні (Антикорупційна стратегія) на 2014–2017 роки» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів з визначення кінцевих вигодонабувачів юридичних осіб та публічних діячів». Один з них прямо передбачив введення з 2016 р. електронного декларування майна і видатків посадовців, причому за досить деталізованою формою, точний вигляд якої мало затвердити спеціально утворене Національне агентство з питань запобігання корупції. Це агентство отримувало право детальної перевірки задекларованих відомостей та стилю життя посадовців країни.

Декларація про доходи та майно державних посадових осіб – це щорічна декларація, яка подається державними службовцями та іншими публічними посадовими особами в рамках законодавства про цивільну службу і закону про протидію корупції.

Як запевнив міністр юстиції П. Петренко, Україна вже у 2016 р. отримає абсолютно нову модель декларування і моніторингу майнового стану державних службовців, яка прописана в Законі про запобігання корупції, який набрав чинності 26 квітня 2015 р.

Міністр юстиції також повідомив, що робота з підготовки технічного завдання для створення програмного забезпечення для запуску реєстру та системи моніторингу Мін’юст проводив спільно з міжнародними експертами і представниками громадянського суспільства. Він висловив вдячність Світовому банку, який спільно з міністерством розробляв технічне завдання для створення програмного забезпечення, місії ПРООН в Україні за всі витрати, пов’язані з розробкою програмного забезпечення, які вони взяли на себе.

У свою чергу директор Програми розвитку ООН в Україні Я. Хімстр зауважив, що нині вже понад 100 країн світу мають системи електронного декларування. Ця система віднайде людей, які отримали кошти нечесним шляхом і допоможе притягти їх до суду, зазначив він. За його словами, створена система буде сучасною і досить складною, адже декларації має подати понад 1 млн чиновників.

Експерт команди Світового банку з розробки техзавдання Д. Котляр наголосив, що розроблене програмне забезпечення, яке ляже в основу системи електронного декларування, не має аналогів у світі.

Згідно з новим Законом усі чиновники заповнюють декларації в електронному вигляді. Зміст цих нових електронних декларацій набагато повніший за попередній їх варіант: потрібно декларувати і готівкові кошти, і об’єкти незавершеного будівництва, і коштовні покупки.

Ідеологія технічного рішення виписана таким чином, що посадовець на робочому чи будь-якому комп’ютерізованому місці заповнює деталізовану онлайн-форму, відомості з якої автоматично потрапляють в єдину базу даних та стають публічно доступними (за виключенням персональних даних особи).

Система сама з’єднується з тематичними держреєстрами та базами даних та порівнює задеклароване із фактично наявним. У разі невідповідності, посадовця попросять уточнити розбіжності. У разі відмови чи факту наведення недостовірних відомостей, компетентні органи починають кримінальне провадження.

Найголовніше: як тільки нову систему декларування буде запроваджено, автоматично з’явиться адміністративна відповідальність – штраф – за їх несвоєчасне подання, і кримінальна відповідальність – позбавлення волі – за завідомо неправдиві відомості в них (кримінальна відповідальність у вигляді до 2 років позбавлення волі, включно із забороною обіймати посади на строк до 3 років). Зараз декларації – це папірці, за брехню в яких тривалий час фактично не карали. До 2014 р. існував лише символічний штраф до 425 грн за неподання чи невчасну подачу декларації за місцем роботи. Зрозуміло, що відсутність покарання фактично сприяла загальній безвідповідальності декларантів.

А вже за рік-два після подачі перших електронних декларацій запрацює поки що екзотична для нас ст. 368-2 Кримінального кодексу України, яка передбачає покарання за незаконне збагачення – тобто за сам факт того, що чиновник має в рази більше грошей порівняно з тим, що він заробив законно.

Власне, після усвідомлення цієї реальності, стало зрозумілим, що нова система – це реально працюючий антикорупційний інструмент, тому з електронним декларуванням статків виник ряд скандалів.

Як відомо, 18 грудня 2015 р. Єврокомісія, ґрунтуючись на зобов’язаннях запустити роботу НАЗК та впровадити електронні декларації держслужбовців в I кварталі 2016 р., схвалила позитивний звіт для України.

Але вже за тиждень парламент ухвалив Закон про бюджет, у якому відклав упровадження декларацій на 1 січня 2017 р. Про цю норму стало відомо лише в січні 2016 р. Як запевнив міністр юстиції, уряд не причетний до скандальних змін до державного бюджету, які зривають виконання Україною своїх зобов’язань у рамках безвізового діалогу, та наголосив, що уряд ближчим часом виправить проблему.

Виправляти ситуацію взялися як в уряді, так і в парламенті.

Голова Верховної Ради України В. Гройсман пообіцяв домогтися запуску електронних декларацій із квітня 2016 р

Президент України П. Порошенко 11 лютого 2016 р. під час засідання Ради регіонального розвитку також наголосив на тому, що електронне декларування доходів державних службовців має бути запроваджено вже в поточному році. Він зазначив, що законопроекти щодо цих змін доопрацюють з урахуванням досвіду запровадження такої звітності держслужбовців у країнах Європейського Союзу.

У Представництві Європейського Союзу в Україні також вважають, що система електронних декларацій має бути запущена якнайшвидше, а НАЗК має отримати можливість перевіряти не лише нові, але й старі декларації держслужбовців. Про це заявив керівник відділу преси та інформації диппредставництва Ю Вільчинскас.

Якщо Україна не введе електронне декларування доходів чиновників ЄС може відмовити Україні у запровадженні у 2016 р. безвізового режиму, зазначив голова Представництва Євросоюзу в Україні Я. Томбінський.

На думку директора фонду Демократичні ініціативи І. Бекешкіної, відстрочення на рік електронного декларування, необхідного для безвізового режиму, свідчить, що «система не здається». Вона впевнена, що електронне декларування майна є справжньою проблемою для корупціонерів, а його відстрочення дає можливість «все залагодити».

Такої самої думки і член антикорупційної платформи у фракції президентської партії, член парламентського Комітету з питань запобігання і протидії корупції В. Чумак, який знайшов у Законі про держбюджет норму про відтермінування електронних декларацій. За його словами, деякі члени бюджетного комітету можуть бути зацікавлені у відтягуванні електронного декларування, що дасть змогу перереєструвати майно та активи на родичів і близьких.

Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики М. Спірідонов вважає, що за поправкою до держбюджету, завдяки якій електронне декларування майна чиновників перенесено на 2017 р., стоїть лобі, боротися з яким буде важко.

До речі, автор поправки, народний депутат від «Волі народу» А. Деркач вважає, що закони про необхідність електронного декларування статків є «диктаторськими», обмежують конституційні права і можуть бути використані проти опозиції та у боротьбі зі свободою слова, а Україна може перетворитися на «поліцейську державу», кожен держорган якої буде займатися оперативно-розшуковою діяльністю.

З метою впровадження вже у 2016 р. електронної системи подання та оприлюднення декларацій держпосадовців відповідно до вимог Закону «Про запобігання корупції» 5 січня 2016 р. у ВР було зареєстровано законопроект № 3755 «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо роботи електронної системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування)», яким пропонується вилучити вищезгадану правку. Автором проекту закону є народний депутат від партії «БПП» В. Денисенко.

Але, за словами його колеги по фракції С. Лещенка, цей законопроект повністю не розв’язував проблему електронного декларування, оскільки подання декларацій має відбутися до 1 квітня 2016 р.

Тому, у парламенті будо зареєстровано альтернативний законопроект № 3787 «Про внесення змін до деяких законів України щодо вимог фінансового контролю з метою запобігання корупції» (від 20.01.2016 р.), який передбачає продовження терміну електронного декларування до 1 червня 2016 р. Законопроект внесла група народних депутатів на чолі з першим віце-спікером А. Парубієм і був підготовлений експертами «Реанімаційного пакета реформ» спільно з нардепами-членами антикорупційного комітету ВР і фахівцями Міністерства юстиції.

Завданням проекту є створення можливостей для поетапного введення в дію нової системи електронного декларування відповідно до графіка, визначеного НАЗК, що дасть можливість якнайшвидше розпочати роботу системи декларування та перевірки активів для публічних службовців, що займають посади з найвищими корупційними ризиками.

За словами одного з розробників законопроекту, експерта «РПР» Д. Котляра, це важливо, оскільки нова форма декларації передбачає значно більший обсяг інформації, що розкривається. Крім того, для нової форми декларації передбачена кримінальна відповідальність за подання недостовірних відомостей.

Проект містить також ряд інших важливих положень, зокрема, визначає момент початку роботи НАЗК, дає можливість НАЗК розширити перелік декларацій, які проходять обов’язкову повну перевірку; встановлює, що перевірка декларації проводиться також на підставі повідомлень у ЗМІ або громадян; дозволяє суб’єктам декларування, які не зможуть цього року подати декларацію вчасно через службу в АТО, подати її коли це стане можливим.

Але навколо скандальної правки про впровадження електронного декларування доходів чиновників розгорнувся новий скандал.

Замість того, щоб просто прийняти законопроект № 3755 та скасувати правку, яка переносить впровадження електронного декларування доходів чиновників на 2017 р., народні обранці додали в закон ряд «нововведень», які істотно пом’якшують вимоги щодо декларування (16 лютого 2016 р.).

Ініціатор законопроекту В. Денисенко з голосу вніс ряд правок. Зокрема, у декларації має бути зазначено цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 150 мінімальних заробітних плат (у чинному законі «Про запобігання корупції» ця сума становить 50 мінімальних зарплат).

Крім того, підвищена вартість подарунків, які потрібно вказувати в декларації, з 50 до 150 мінімальних зарплат. Такі ж зміни стосуються подарунків у вигляді грошових коштів. Відповідно до прийнятого законопроекту, не підлягають декларуванню грошові активи, загальна вартість яких не перевищує 15 мінімальних зарплат.

Відомості про витрати, на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності на нерухомість та інші активи, вказуються тільки в разі, якщо розмір відповідної витрати перевищує 150 мінімальних зарплат.

Також Верховна Рада постановила, що в декларації вказуються відомості не про місце реєстрації та фактичного проживання, а зареєстроване місце проживання.

Найголовніше, законопроект відтерміновує кримінальну відповідальність за завідомо недостовірні відомості в декларації на рік (до 1 січня 2017 р.).

Крім того, парламент відкоригував визначення «члени сім’ї». Згідно з новим формулюванням, члени сім’ї – особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом і мають загальні права та обов’язки, крім осіб, чиї стосунки не мають сімейного характеру, а саме: особи, які перебувають у шлюбі, їхні діти, у тому числі повнолітні , батьки, особи, які перебувають під опікунством, які спільно проживають.   

Таким чином, ухвалений законопроект хоч і запускає систему електронного декларування, проте фактично нівелює значну її цінність. Складається враження, що справжньою метою ухвалення цього закону є формальне дотримання вимог, взятих державою перед МВФ та Світовим банком у рамках програм фінансування України та перед ЄС у частині реалізації вимог, необхідних для лібералізації візового режиму.

Подібні дії народних депутатів викликали різку критику, як з боку деяких їхніх колег, так і з боку громадськості та міжнародних інституцій.

Фактично парламент зробив крок назад в антикорупційному законодавстві, вважає глава Антикорупційного комітету ВР, народний депутат від «Самопомочі» Є. Соболєв. Ті, хто збреше в деклараціях, ще мінімум два роки не будуть відповідати перед законом. І отримали ще безліч можливостей приховувати майно, незадоволений народний депутат.

Крім того, за словами народного депутата С. Лещенка, Закон також послаблює антикорупційні практики, обмежуючи кількість родичів, чиє майно треба декларувати, і підвищивши поріг декларування коштовностей і подарунків втричі.

А глава Центру протидії корупції В. Шабунін вважає, що нинішній склад парламенту просто не здатний проводити нормальні реформи, оскільки народні депутати коаліції розмінюють безвізовий режим на безпеку своїх корупційних доходів.

Натомість, на думку глави Центру прикладних політичних досліджень «Пента» В. Фесенка, вся критика, висловлена на адресу прийнятих поправок, була не цілком обґрунтованою. В Україні сформулювали дуже жорстке антикорупційне законодавство, жорсткіше ніж у багатьох країнах Європи, у ньому багато ризиків, у тому числі й для депутатів. У нас дуже багато політичних крайнощів, у тому числі, у деяких політиків і експертів. Вони виходять з простої логіки – чим радикальніше, тим краще, а насправді, треба шукати не радикалізм, а просто оптимальні варіанти рішень. Тому, на його думку, саме пом’якшення ряду норм антикорупційного законодавства було умовою для того, щоб депутати загалом підтримали Закон.

Тоді чому, якщо мова йшла про пом’якшення окремих надмірно жорстких норм антикорупційного законодавства, правки вносилися з голосу без належного аналізу й обговорення, зазначає глава центру «Третій сектор» А. Золотарьов. Це старий український політичний трюк. Ці поправки, по суті, вихолощують закон і, за великим рахунком, нівелюють його. У черговий раз український політикум здобув перемогу над інтересами суспільства, наголосив він.

Оскільки електронна система декларацій передбачає доволі деталізовані дані про дуже велику кількість доходів та типи майна чиновників, а за брехню в декларації передбачено два роки тюрми, і чиновники, і депутати побоюються, що якщо система запрацює по-справжньому, вони будуть першими кандидатами на відкриття проти них кримінальних справ, пояснює виконавчий директор Transparency International Україна О. Хмара.

Поки в Україні не з’явиться закон про електронне декларування, не варто розраховувати на фінансування Міжнародного валютного фонду, впевнений колишній голова Секретаріату Президента, громадський діяч О. Рибачук.

Незадоволені прийнятим Законом і міжнародне співтовариство. Посол Європейського Союзу Я. Томбінський розкритикував ухвалений Верховною Радою законопроект, який на рік скасовує кримінальну відповідальність за неправдиве декларування. Ухвалений законопроект про електронне декларування викликав розчарування і не відповідає зобов’язанням України у сфері боротьби з корупцією. Тому Україні слід негайно вжити заходів для встановлення ефективної системи декларування доходів та забезпечення нормальної роботи НАЗК, заявив глава представництва ЄС в Україні.

Кореспондент Радіо Свобода в Брюсселі Р. Йозвяк наголосив, що остаточне рішення щодо безвізового режиму з ЄС ухвалюватиме не Єврокомісія, а Європейська рада. А там для цього потрібна одностайність 28 країн-членів. А скептично налаштованих країн чимало. Це не лише Італія чи Австрія. Це також і Нідерланди, Бельгія, Франція. Вони хочуть обмежити доступ мігрантів до Євросоюзу.

Єдиний вихід для України: максимально виконати всі без винятку зобов’язання. На цьому наголошують усі експерти та дипломати, обізнані з внутрішньою політичною кон’юнктурою у Євросоюзі.

При цьому голова підкомітету з питань міжпарламентських зв’язків, двосторонніх та багатосторонніх відносин Комітету ВР у закордонних справах В. Ар’єв вважає, що критика даного нормативного акта з боку Представництва ЄС в Україні надмірна, оскільки прийняті парламентом норми діють і в деяких європейських країнах. У країнах ЄС є різні підходи, але прийняті норми їм не суперечать. Він переконаний, що Закон відповідає вимогам, просто в ньому є суперечності щодо деталей.

Законопроект № 3755 має бути заветований, вважає голова Координаційної ради партії «Громадянська позиція» А. Гриценко, тому що це не антикорупційний, а корупційний проект.

Слід зазначити, що в Україні є значна кількість противників самої ідеї електронного декларування доходів держпосадовців, які роблять все для зволікання процесу його упровадження. Головна ставка робиться не тільки на зволікання створення дієвого НАЗК, а й використовують можливість конституційного подання з питань відповідності Конституції України законів. Так, 48 народних депутатів ВР (переважно представники опозиції) надіслали до Конституційного Суду подання щодо відповідності низки положень закону «Про запобігання корупції» Основному закону.

Парламентарі вважають, що статті цього нормативного акта порушують конституційні принципи верховенства права, заборони втручання в особисте життя і непоширення конфіденційної інформації. У конституційному поданні наголошується, що «фактично дозволяється збір, зберігання і поширення інформації про членів сім’ї декларанта». Таким чином, у відкритому доступі може виявитися реєстраційний номер облікової картки платника податків, дати народження, номера паспортів членів сім’ї декларанта, місце його проживання, що, на думку авторів подання, «дозволяє необмеженому колу осіб незаконно використовувати, поширювати і розпоряджатися інформацією конфіденційного характеру ».

У документі, який надійшов на розгляд КС, оскаржуються норми Закону, пов’язані з діяльністю Національного агентства з питань запобігання корупції. Зокрема, на думку народних депутатів, Нацагентство уповноважено на здійснення моніторингу життя суб’єкта декларування та пов’язаних з ним осіб, що рівносильно здійсненню оперативно-слідчих дій.

Досвід країн ЄС, які створювали схожі органи і системи, доводить, що коли нова система, нарешті, почне працювати і створювати проблеми для топ-чиновників, з’являться ще більші виклики: спроби скоротити фінансування нового органу, обмежити його повноваження через нові законопроекти тощо.

Єдина можливість захистити нову систему декларування – це створити широку коаліцію громадськості, журналістів, небайдужих депутатів та активістів, які будуть публічно тиснути на владу та захищати роботу новоствореного органу. А поки держава зволікає з остаточним формуванням всіх органів боротьби з корупцією, перевіряти й аналізувати декларації про доходи й статки держслужбовців беруться громадські активісти.

Громадські організації, які визначають своїм пріоритетом на 2016 р. боротьбу з корупцією через перевірку декларацій про доходи, майно, витрати та зобов’язання фінансового характеру, утворили коаліцію «Декларації під контролем». Меморандум про створення коаліції 1 лютого 2016 р. під час спільної прес-конференції підписали шість громадських організацій: Transparency International, Центр політичних студій та аналітики, Громадський люстраційний комітет, Інститут медіа права, Канцелярська сотня і Центр локального самоврядування.

Ключові цілі Коаліції громадських організацій окреслив співзасновник ГО «Центр локального самоврядування», менеджер антикорупційної групи РПР О. Лємєнов: забезпечення громадського контролю за публікацією декларацій на офіційних сайтах; забезпечення громадського аналізу декларацій посадовців; сприяння формуванню та роботі НАЗК; розробка методичних матеріалів та проведення роз’яснювальної роботи, залучення громадян до виявлення корупціонерів, шляхом перевірки декларацій; проведення інформаційних кампаній з метою здійснення суспільного тиску задля усунення посадовців, у деклараціях яких є порушення чи невідповідність шикарному стилю життя.

Він також наголосив, що меморандум є відкритим і закликав приєднуватись до роботи тих, хто вже працює або хоче працювати в напрямах дії коаліції.

Фахівець з аналізу державної антикорупційної політики О. Хмара наголосив, що основну роботу по боротьбі з корупцією проводить саме громадянське суспільство. Експерт нагадав, що представники Центру політичних студій та аналітики допомагають створити та запустити роботу НАЗК, Transparency International проводять моніторинг стилю життя високопосадовців та суддів, Інститут медіа права проводить постійну роботу з навчання активістів та журналістів щодо перевірки декларацій відповідно до реєстрів, Громадський люстраційний комітет забезпечив боротьбу з окремими корупціонерами.

Волонтерська група «Канцелярська сотня» запустила веб-сайт, на якому публікуватимуться декларації про доходи депутатів, міністрів, прокурорів, суддів та інших представників влади, повідомив засновник «Канцелярської сотні», журналіст Д. Бігус. У рамках проекту волонтери займаються переведенням інформації з декларацій чиновників у зручний для перегляду та аналізу електронний формат.

За словами директора з розвитку ГО «Інститут Медіа Права» Т. Семілетко, спільна діяльність громадських організацій дасть можливість досягти підвищення фінансової сумлінності, підзвітності українських чиновників, очищення влади від недобросовісних чиновників та ефективно співпрацювати представникам громадських організацій та відповідним антикорупційним органам.

26 лютого 2016 р. громадські активісти коаліції «Декларації під контролем» пікетували Адміністрацію Президента з вимогою накласти вето на скандальний закон № 3755, який, за їхніми словами, фактично знищує необхідність декларування свого майна чиновниками.

Громадський та зовнішньополітичний тиск обов’язково перевищать небажання депутатів якнайшвидше запровадити електронне декларування статків та кримінальну відповідальність за їхню недостовірність, заявив політичний аналітик А. Яременко.

Об’єднання громадських організації задля посилення тиску на державу в питаннях боротьби з корупцією може мати суттєву підтримку і серед українського населення. Опитані наприкінці 2015 р. Київським міжнародним інститутом соціології українці назвали антикорупційну діяльність громадських організацій та засобів масової інформації більш ефективною, ніж державних органів. У дієвості подібних ініціатив не сумнівається колишній народний депутат від «Партії регіонів» Т. Чорновіл, на думку якого разом з діяльністю Національного антикорупційного бюро і Антикорупційної прокуратури діяльність громадських організацій з перевірки декларацій держслужбовців дає змогу вже зараз створити майже тотальний антикорупційний фронт в Україні.

Натомість київський політолог В. Небоженко впевнений, що громадські активісти не зможуть замінити офіційні органи, тому боротьбою з чиновницькою корупцією має опікуватися саме державний апарат.

25 лютого 2016 р. Президент України П. Порошенко підписав закони України, які необхідні для отримання Україною безвізового режиму з Європейським Союзом: «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення засад діяльності Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів»; «Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації»; «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо забезпечення прозорості в організації діяльності Спеціалізованої антикорупційної прокуратури з метою виконання рекомендацій Міжнародного валютного фонду».

Зазначені закони були внесені на розгляд ВР главою держави як невідкладні та прийняті 18 лютого 2016 р. Їх головна мета – забезпечити виконання критеріїв у сфері боротьби з корупцією, необхідних для скасування візового режиму з Євросоюзом, зокрема, процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації, діяльності Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, а також Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Щодо Закону про електронне декларування тривають консультації з Єврокомісією з метою напрацювання можливих змін, які відповідатимуть кращим європейським практикам.

Система декларацій існує в багатьох країнах світу, проте єдиного стандарту немає, і в кожній країні система має свої особливості.

Введення декларацій про доходи та майно державних посадових осіб закріплено в Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти корупції, найбільш змістовному міжнародному акті, спрямованому на запобігання та боротьбу з корупцією, як у світовому, так і національному масштабі, та в ряді документів Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку й інших міжнародних інститутів.

Так, у ч. 5 ст. 8 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що «кожна Держава-учасниця прагне, у належних випадках і згідно з основоположними принципами свого внутрішнього права, запроваджувати заходи й системи, які зобов’язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації, серед іншого, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції, активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв’язку з якими може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб».

Починаючи з 2004 р., Конвенцію ратифікували мало не всі держави світу (Україна ратифікувала цей міжнародний акт Законом України «Про ратифікацію Конвенції ООН проти корупції» від 18 жовтня 2006 р.). Деякі з країн, як-от Росія, ухилилися від імплементації положень Конвенції щодо кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, але такий підхід у цілому є винятком із загального правила.

У всьому світі, згідно з дослідженнями Світового банку, 137 країн у тому чи іншому вигляді містять в антикорупційному законодавстві вимоги до чиновників декларувати свої доходи і витрати. Як правило, розповідати про зарплати та майно повинні не тільки самі чиновники, але й члени їхніх сімей. Проте, як зазначають експерти Світового банку, тільки 43 % країн надають громадськості відкритий доступ до фінансової інформації чиновників.

Головне завдання декларацій полягає в підвищенні прозорості та довіри громадян до політичного керівництва за допомогою оприлюднення інформації про активи політичних діячів і державних службовців, щоб продемонструвати, що їм нема чого приховувати. Також однією з найважливіших цілей є моніторинг змін матеріального добробуту чиновників, з тим щоб запобігти зловживанням з їхнього боку, захистити їх від несправедливих звинувачень і встановити повний масштаб неправомірного збагачення та іншої незаконної діяльності завдяки наданню додаткових відомостей.

Незважаючи на те що паперові форми подачі декларацій зберігаються в багатьох системах, все більше країн вимагають від державних посадових осіб заповнювати декларації саме в електронному вигляді. Серед переваг електронного декларування слід виділити можливість застосування автоматизованих систем обробки інформації. Публічне розкриття змісту декларацій може здійснюватися в різних формах, але найчастіше через Інтернет. Подібна практика існує в ряді країн Західної Європи – Німеччині, Сполученому Королівстві, у Скандинавських країнах тощо.

Так, Ісландія, Швеція, Норвегія і Данія мають довгу історію свободи доступу до інформації та, за деякими дослідженнями, відрізняються найнижчим рівнем корупції, високим рівнем прозорості, великим ступенем довіри до державної служби і впевненості в ній. Системи декларування активів у цих країнах ґрунтуються на традиційних цінностях і спираються на заохочення етичної поведінки і доброчесності.

У Данії державні службовці на початку служби декларують свій майновий стан, а потім щороку – лише доходи, як і всі громадяни. Придбання нерухомості фіксується реєстраційною службою і інформація автоматично передається в податкову службу. Така сама система – у Фінляндії. До того ж у разі виявлення невідповідності доходів і видатків громадянина Податкове відомство Фінляндії направляє лист платникові податків із проханням дати пояснення й указати джерело доходу.

Зобов’язані декларувати свої доходи і члени парламенту, і члени Палати лордів Великобританії. Під час проведених у 2009 р. перевірок було виявлено факти витрати бюджетних коштів членами парламенту на особисті цілі. У зв’язку з цим, у 2010 р. в законодавство Великобританії були включені положення, що передбачають надання членами Палати громад (нижньої палати британського парламенту) після їхнього обрання щорічного докладного звіту про свої доходи і видатки.

У Швеції, наприклад, для держпосадовців вищого ешелону виконавчої влади встановлено більш суворі правила, ніж ті, що застосовуються в парламенті. Також ця країна відрізняться тим, що вимога про розкриття фінансової інформації введено і для її судових органів, у той час як в Австрії, Бельгії, Болгарії, Чехії, Данії, Ірландії, Франції, Німеччині, Люксембурзі, Португалії, Іспанії та інших західноєвропейських країнах судді навіть самого вищого ешелону звільняються від обов’язку декларувати свої активи.

У Сінгапурі державні службовці ще з 1952 р. щорічно надають звіти про свої видатки. Кожні півроку міністри надають прем’єру декларації про свої доходи та доходи членів сімей. Якщо накопичені кошти виявляться підозрілими й надмірними, починається антикорупційне розслідування, яке проводить Бюро з розслідування випадків корупції. У Кримінальному кодексі Сінгапуру є таке поняття, як «покарання за накопичення багатства, яке не відповідає займаному службовому становищу». Банківські рахунки держслужбовців також предмет пильного моніторингу. Суд має право конфіскувати у корупціонера всі грошові кошти, законне походження яких він не може довести.

Так ставлення до корупції дає можливість Сінгапуру стабільно входити до п’ятірки найменш корумпованих країн світу. В індексі сприйняття корупції за 2012 р. Transparency International Сінгапур зайняв п’яте місце, набравши 87 балів зі 100 можливих.

У 1974 р. губернатор Гонконгу М. Маклехоуз заснував Незалежну комісію з боротьби з корупцією, на яку не могли вплинути ні МВС, ні спецслужби. Комісія розпочала роботу за трьома напрямами: виявлення хабарників, профілактика та аналіз нових схем корупції, пропаганда. Права співробітників комісії широкі: вони могли провести перевірку в будь-якому відомстві і міністерстві при найменшій підозрі в корупції.

Презумпція невинності для чиновників країни ліквідована. Замість неї з’явився принцип «доведи, що купив майно не за хабарі». Чиновник, який не в змозі довести, що купив віллу, авто або відкрив закордонний банківський рахунок законно, без зволікань сідає у в’язницю. Фактично Комісія по боротьбі з корупцією працювала за законами військового трибуналу. За перший рік роботи комісії було засуджено 220 чиновників-хабарників.

Як наслідок, нині кількість корумпованих чиновників сягає 2–3 % (в 1974 р. – 94 %). В антикорупційному рейтингу Transparency International Гонконг займає 14-у сходинку – 77 балів зі 100 можливих. Цей результат краще, ніж, наприклад, у Японії або США.

У Китаї також вже багато років всі чиновники декларують майно, корпоративні права, банківські вклади, доходи і видатки як свої, так і своїх дружини та дітей, а також зобов’язані зазначати факт проживання своїх членів сім’ї за кордоном.

У США державний службовець зобов’язаний надавати в Управління з питань етики інформацію про свої видатки й доходи, а також видатки і доходи його близьких родичів – дітей, дружини (чоловіка), батьків, у т. ч.: відомості про джерела походження майна, його склад і вартість; відомості про наявні депозити, отримані і видані позики, а також отримані кредити; перелік отриманих подарунків, вартість яких перевищує 50 дол.; перелік транспортних, розважальних й інших порівнянних послуг, оплачених не з особистих або бюджетних коштів (із вказівкою джерела).

Серед наших найближчих сусідів найбільш передовим досвідом щодо розкриття даних про доходи чиновників може похвалитися Латвія. За індексом про сприйняття корупції Transparency International оцінка цієї прибалтійської країни зросла з 3,4 (з 10) в 1999 р. до 4,9 у 2012 р. Латвійська система розкриття фінансової інформації про доходи чиновників вважається однією з всеохоплюючих у Європі. Не дивно, що місцева преса рясніє заголовками в стилі «Алдис Мурніекс: трохи квартир», «Біркманіс: рекордсмен по боргах», «Гаусс прикупив будиночок в Італії». До речі, М. Гауссне не чиновник, він очолює airBaltic, але як посадова особа за законодавством теж зобов’язаний декларувати свої доходи і витрати.

Крім того, у Латвії в 2002 р. створили Спеціальне бюро по запобіганню і припиненню корупції (KNAB). Воно займалося тим, що перевіряло правильність декларацій чиновників. Відомості про тих, хто жив невідповідно до своїх доходів, передаються до Служби держдоходів для накладання штрафу.

В Естонії норма про декларування доходів з’явилася ще в 1999 р. Під її дію потрапили понад 30 тис. осіб, у числі яких – не тільки вищі посадові особи, а й судді, нотаріуси, чиновники поліції і прикордонної служби, президент Академії наук і навіть ректори публічно-правових університетів. Всі відомості містяться в спеціальному реєстрі, доступ до якого має будь-який громадянин країни. Щоб дізнатися, скільки заробив естонський президент, міністр або інший держслужбовець, жителю Естонії досить пред’явити цифрове посвідчення особи. Крім того, відомості про доходи вищих посадових осіб (президент, глава Банку Естонії, міністри, головнокомандувач тощо) не просто містяться в регістрі, а й публікуються у пресі. Якщо чиновник не надав декларацію, відомості про це теж оприлюднюють.

Важливим інструментом, спрямованим на забезпечення дотримання вимог систем декларування, що охоплюють широке коло державних посадових осіб, є санкції. Санкції у разі недотримання правил декларування, несвоєчасного подання або неподання всієї повноти інформації, як правило, передбачають адміністративні або дисциплінарні заходи. Кримінальні санкції рідко застосовуються за порушення, пов’язані з декларуванням активів, у той самий час вони можуть бути застосовні в разі надання завідомо неправдивої інформації, однак чіткого стандарту в цій галузі не існує, оскільки в різних країнах використовуються різні підходи.

У цілому, як бачимо, декларування доходів і співвідношення їх з рівнем життя того чи іншого чиновника є темою публічного обговорення і перебуває під ретельним контролем спеціальних фіскальних органів практично в більшості країн світу. Незважаючи на різноманітність систем, саме застосування інформаційних технологій робить значний вплив на процеси обробки декларацій, а введення електронних форм розкриття інформації державними посадовими особами сприяє боротьбі з корупцією і зміцнює довіру до влади.

Ефективна протидія цьому злочинному явищу, крім наявності відповідної політичної волі, потребує належного законодавчого забезпечення, тобто запровадження дієвого комплексу нормативно-правових положень, що регулюють механізми запобігання корупції та посилення відповідальності осіб, винних у скоєнні корупційних діянь (Статтю підготовлено з використанням інформації таких джерел: офіційне інтернет-представництво Президента України П. Порошенка (http://www.president.gov.ua); офіційний веб-портал Верховної Ради України (http://www.rada.gov.ua); сайт Радіо Свобода (http://www.radiosvoboda.org); Урядовий портал (http://www.kmu.gov.ua); Європейська правда (http://www.eurointegration.com.ua); офіційне представництво Голови Верховної Ради України В. Гройсмана (http://chairman.rada.gov.ua); газета Сегодня (http://ukr.segodnya.ua); Західна інформаційна корпорація (http://zik.ua); сайт «Слово і Діло» (http://www.slovoidilo.ua); Deutsche Welle (www.dw.com/ukrainian); Національний інститут стратегічних досліджень (http://www.niss.gov.ua/); радіо Голос Столиці (http://newsradio.com.ua); проект журналістських розслідувань корупції в органах державної влади – «CorruptUA.org» (http://corruptua.org); сайт «Стоп корупція» (http://anticorruption.in.ua); сайт FINANCE.UA (http://finance.ua); Всеукраїнське суспільно-політичне інформагентство «МЕДІАСТАР» (www.mediastar.net.ua); белорусский портал «ТУТ БАЙ МЕДИА» (http://www.tut.by); Центр політико-правових реформ (http://pravo.org.ua); Агенція регіональної інформації та аналітики (http://galinfo.com.ua); інформаційний ресурс м. Житомира – NEWS.DKS.COM.UA (http://news.dks.com.ua); Інформаційний портал «Українські реалії» (http://ukrreal.info); Український політик (http://www.ukrpolitic.com); ВЛАСНО.info - інформаційний портал м. Вінниця (http://vlasno.info); офіційний веб-сайт Конституційного Суду України (http://ccu.gov.ua/uk/index); сайт ГО «Громадський люстраційний комітет» (http://lku.org.ua).