Приватизація стратегічних підприємствЛ. Демяненко,

н.с. ФПУ,

канд. філол. наук

 

Приватизація стратегічних підприємств: піар-хід чи реальні інвестиції

 

Зміна форм власності в нашій країні обумовлена необхідністю відходу від надмірного одержавлення та монополістичного керування з боку держави економікою та майже усіма сферами суспільного життя. З цієї точки зору приватизація є важливою складовою частиною системної економічної реформи. За рахунок зміни форм власності, трансформуючи командно-адміністративну економічну систему, суспільство має надію одержати ефективний механізм господарювання.

За своїми розмірами державний сектор України є одним із найбільших у Європі. У нас функціонує більше 4000 суб’єктів господарювання державної частки. У 2015 році Кабінет міністрів затвердив перелік об’єктів державної власності, що підлягають приватизації (постанова Кабінету міністрів № 271 від 12 травня 2015 року). За пропозиціями уповноважених органів управління до переліку було включено понад 300 державних об'єктів, які підлягають приватизації.

Зокрема підпадають під приватизацію підприємства добувної промисловості, енергетичної та нафтогазової, транспортної та будівельної галузей, сільського господарства, а також хімічної промисловості. Однак, з огляду на досвід країн Організації економічного співробітництва та розвитку, процесроздержавлення (перетворення державних підприємств у такі, що засновані на інших (недержавних) формах власності) зазвичай проходить доволі поступово. Наприклад, Іспанія здійснювала продаж державних підприємств майже 20 років. Реалізація програми приватизації в Канаді почалася у 1985 р. і триває до сьогодні, при цьому до 1997 року було приватизовано лише 26 державних підприємств. У Великобританії команді Маргарет Тетчер за 10 років вдалося продати тільки 20 державних підприємств, у Мексиці за 6 років було приватизовано 150 компаній. Польща за весь приватизаційний період змогла зменшити частку державних підприємств до 70 компаній, тоді як на початку їх було 8453.

Як зазначає народний депутат Верховної Ради України VIII скликання Руслан Демчак: «Питання приватизації державних підприємств для України сьогодні вкрай актуальне. З одного боку, існуючі державні активи – це масштабне джерело корупції, оскільки більшість з них працюють в інтересах окремих бізнес-груп, з іншого боку, велика частка є просто збитковими. А наша держава, на жаль, немає грошей на їхній розвиток. Наприклад, збитки найбільших держкомпаній у 2014 році становили 101 млрд грн, у першому кварталі 2015 року – 9,7 млрд грн.

Але, мабуть, суттєва відмінність України в тому, що ми змушені продавати підприємства по демпінговій ціні 0,68 млрд дол. США за 300 підприємств. Тут грають роль і військовий конфлікт на Сході країни, й економічна криза, наслідком якої є необхідність шукати додаткові джерела доходів до державного бюджету» (http://minfin.com.ua/blogs/Demchak/87593/. − 2016. – 21.01). І ось, на початку нинішнього року Фонд держамайна вкотре анонсував приватизацію стратегічних підприємств.

Минулий рік був як роком чергової невдачі в напрямі продажу державних активів, так і періодом впровадження змін, спрямованих на забезпечення прозорого приватизаційного процесу за чіткими правилами.

Експерти посилаються на дані Фонду держмайна України за 6 місяців 2015 року, згідно з якими від продажу державного майна та надходжень, безпосередньо пов'язаних з процесом приватизації, до загального фонду держбюджету перераховано 126,8 млн грн, або 0,75 % річного планового завдання. Крім того, наголошується, за цей же період від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у держвласності, на яких розташовані об'єкти, що підлягають приватизації, або прав на них, надійшло та перераховано до держбюджету лише 1,42 млн грн (http://minprom.ua/news/199960.html). − 2015. – 16.12).

Водночас, на противагу цим змінам, ефективно працювали «сили», що гальмували приватизацію, зриваючи аукціони, затягуючи передачу об’єктів від міністерств до Фонду держмайна чи прийняття законопроекту 2319а, без якого запуск роздержавлення сотень підприємств є неможливим. Документ передбачає внесення змін до існуючих законів і має на меті забезпечити прозорий, професійний та неупереджений продаж державних об’єктів.

Серед запропонованих змін − унеможливлення участі в приватизаційному процесі компаній та фізичних осіб держави-агресора, а також встановлення жорсткіших вимог до учасників приватизації в цілому.

Одним з найважливіших положень законопроекту є скасування продажу на фондових біржах пакету акцій акціонерного товариства розміром 5−10 відсотків статутного капіталу.

«Такий продаж затягував процес приватизації майже на два місяці. Більше того, продаж 5−10 відсотків акцій спричиняв дроблення пакету акцій, недоотримання бюджетом надходжень та потенційним створенням проблем у вигляді рейдерського захоплення об’єкту після закінчення приватизації», − підкреслює керуючий партнер київського офісу Baker&McKenzie Сергій Піонтковський (http://www.epravda.com.ua/publications/2016/01/29/578254/. − 2016. – 29.01).

Хоча Міністр економіки Айварас Абромавічус під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі заявив, що планує розпродати недорого ряд стратегічних державних підприємств. І тут глава МЕРТ не змінив своїм принципам і пообіцяв, що найбільші і ласі держкомпанії в кількості 25 штук він віддасть саме іноземним транснаціональним корпораціям, які виявляють особливий інтерес. Айварас Абромавічус повідомив, що в число підприємств увійдуть компанії хімпрому та енергетичні.

На що відразу отримали критику, зокрема, професора, доктора економічних наук Сергія Якубовського, який вважає, що подібні заяви міністра є піар-ходом, адже жоден іноземний бізнесмен не потішиться на українські активи, навіть якщо б їх ціна становила один долар, через корупцію та сумнівну податкову систему (http://blogs.korrespondent.net/blog/

events/3620736/). − 2016. – 27.01).

Тож експерти налаштовані скептично і не надто вірять в успіх приватизації. Але, як повідомив економічний експерт Владислав Старинець у ексклюзивному коментарі: «В Україні сьогодні йде серйозна конкурентна боротьба між лобістськими фінансово-промисловими групами, які кожен з приватизованих в перспективі об'єктів бачать своїми». На думку Владислава Старинця, приватизація стратегічних підприємств в Україні повинна являти собою відкритий, прозорий і зрозумілий конкурс, до якого має бути допущено максимальну кількість всіляких учасників з усього світу. «Повинна бути об'єктивна оцінка цих об'єктів. Повинен бути вільний допуск іноземних компаній, які можуть спокійно перевірити вартість цієї оцінки, і тоді це буде запорукою того, що приватизація пройде чесно». У той же час, Владислав Старинець теж підтримує ту думку, що в умовах кризи навряд чи знайдеться багато охочих інвестувати в нестабільну Україну (http://from-ua.com/news/367576-privatizaciya-2016-k-borbe-za-predpriyatiya-prisoedinilis-transnacionalnie-korporacii.html). − 2016. – 14.01).

До того ж великим і одним із серйозних мінусів, на думку експертів, а, зокрема, і Голови Асоціації захисту прав вкладників Володимира Ларцева, − є корупція, а важливим генератором корупції, на думку експерта, є державні підприємства.: «...для успішного подолання корупції потрібні три складових. Перше − підняти рівень життя в Україні. Сюди слід віднести і підвищення зарплат чиновникам усіх рівнів. Друге − змінити масову психологію і поведінкові стереотипи − повинна бути нульова толерантність до корупції. Третє − посилити громадянське суспільство, щоб воно було дієвим засобом проти корупції», − зазначив експерт.

«Безумовно, − продовжує експерт, − чим менше державних підприємств, тим краще − менша сфера появи системної корупції та використання державних потоків для збагачення чиновників. З іншого боку, приватизація сьогодні теж буде виглядати дивно. Якщо президенту не вигідно продавати свій бізнес, то і державі теж», − запевнив Ларцев. За його словами, під новою приватизацією, швидше за все, олігархи другого рівня відтіснять олігархів першого рівня. Тому бажання уряду протягнути швидше приватизацію виглядає лицемірно», − підсумував Ларцев.

І знову ж таки, на думку експертів, провалена «Масштабна приватизація» минулого року у звіті уряду трансформувалася у «Створення передумов для масштабної приватизації». Тому, відповідно, з точки зору уряду, управління держвласністю покращилося в рази. Що не підтверджують фінрезультати самих держпідприємств. Чистий прибуток за 2015 р. − 780 млн грн, чистий збиток − 16 млрд.

Коментуючи, експерт Інституту суспільно-економічних досліджень Ірина Ратинська зазначила: «Реформа повинна початися з інвентаризації майна, а також стратегій та напрямів. До сих пір не встановлені довгострокові конкретні цілі для кожного державного підприємства, відсутні механізми контролю їх досягнення, а також узгодження з щорічними фінансовими планами. Переформування вимагає не тільки механізм відбору керівників держпідприємств, але і вся система управління, починаючи з рівня міністерств і їхніх взаємин з керівниками. Крім введення ринкової зарплати топ-керівників, потрібно на нормативному рівні ввести персональну відповідальність за результати їх діяльності (http://t-pravda.net/economy/

other/187936-pravitelstvo-zazerkalya.html?lang=ru. − 2016. – 07.02).

Одна із думок, яка міститься в опублікованому звіті експертів Міжнародного валютного фонду (МВФ), саме про техдопомогу в реформі управління держмайном і нагляду за ним. Зазначено, що сектор державних підприємств в Україні − вкрай неефективний і варіантом вирішення в середньостроковій перспективі є створення незалежної акціонерної холдингової компанії і залучення до роботи професійних керуючих активами. «Перевагою такого підходу буде залучення менеджерів і аналітиків з відповідними навичками, отриманими у приватному секторі, до активного управління і розвитку портфеля. Це дозволило б ізолювати портфель від політичного втручання, особливо якщо чітко покласти на менеджерів відповідальність за показники портфеля і, отже, мотивувати їх, максимізувати вартість портфеля для акціонера (уряду)», − зазначають представники МВФ, уточнюючи, що звіт базується на інформації на лютий 2015 року (http://www.ostro.org/general/economics/news/492233/. − 2016. – 09.02).

28 січня Верховна Рада прийняла у першому читанні законопроект, необхідний для старту приватизації. Радник міністра економічного розвитку і торгівлі Адомас Аудицкас пояснив те, що державний бюджет України може отримати близько 3 мільярдів доларів від продажу 345 державних компаній. «Продаж 345 держкомпаній потенційно може згенерувати приблизно 3 мільярди доларів, якщо приватизація буде ефективною, прозорою і конкурентною». І далі зазначає: «… Але наша команда виступає за приватизацію не тільки заради грошей. Ми розглядаємо її як спосіб боротьби з корупцією в держкомпаніях. Невідповідного часу для цього не буває.

За пропозиціями уповноважених органів управління в перелік державного майна, що підлягає приватизації, були включені 342 об'єкта.

Дійсно, із запланованих 17 млрд гривень за 11 місяців минулого року до бюджету від приватизації надійшло 144 млн, або 0,8 % від плану. Але ж у 2016 році Кабінет міністрів запланував залучити до бюджету від приватизації 17,1 млрд гривень» (http://www.pravda.com.ua/news/2016/02/1/7097513/). − 2016. – 01.02).

Голова Фонду держмайна Ігор Білоус запевняє, що Верховна Рада у лютому ухвалить закон, який розблокує приватизації державних активів.

І зокрема, прийняття цього закону дуже чекають на Заході. Цей закон – це маяк МВФ. Це серйозні речі. Немає закону – немає фінансування. Цей закон рівно позитивний для всіх.

Голова Фонду вважає, що якщо закон ухвалять у лютому, то цілком реально дуже швидко почати велику приватизацію.

Отже, питання приватизації державних підприємств для України сьогодні актуальне. Хоча з одного боку, існуючі державні активи – це масштабне джерело корупції, оскільки більшість з них працюють в інтересах окремих бізнес-груп, але ж з іншого боку, велика частка є просто збитковими. А наша держава, на жаль, немає грошей на їхній розвиток.

Тому з метою попередження подальшого руйнування та занепаду підприємств потрібна передача новим власникам, які мотивовані в розвитку та прибутковості. Влада ж з великим оптимізмом дивиться на майбутню приватизацію, яку нині вважає порятунком від економічних невдач і чекає, що за рахунок продажу активів поповниться бюджет.