Друк

Нове скликання Європейського парламенту: процеси, тенденції, прогнози

Автор: Redaktor. Posted in Новини

Нове скликання Європейського парламенту: процеси, тенденції, прогнози

Зовнішня політика

Європейський парламент у контексті співпраці України з ЄС є одним з ключових органів у бюджетній сфері та у спільній зовнішній та безпековій політиці. Тому експерти намагаються попередньо проаналізувати тенденції, за якими формуватиметься нове скликання. Адже в разі падіння інституційної спроможності Європарламенту Україні буде важко своєчасно реагувати як на ворожі дії Росії, так і на заклики щодо зняття антиросійських санкцій. Україні вкрай необхідно дотримуватися європейського курсу, який нарешті закріплений у її Конституції. Втім нині значення Європарламенту, як законодавчого органу, насправді в Європі не дуже значне. Набагато вагомішою є Єврокомісія, як виконавчий орган. Розлогіше дане питання висвітлено у матеріалі І.Беззуб «Громадська думка про правотворення», 2019, № 3(168).

Нове скликання Європейського парламенту: процеси, тенденції, прогнозиІ. Беззуб, мол. наук. співроб. НЮБ НБУВ

Нове скликання Європейського парламенту: процеси, тенденції, прогнози

 

У контексті співпраці України з Європейським Союзом Європейський парламент є одним із ключових органів, з огляду на широкий спектр його повноважень у бюджетній сфері і у спільній зовнішній та безпековій політиці. Тому, вочевидь, від того, яким буде баланс сил усередині новосформованої правлячої коаліції, значним чином залежатиме політика Євросоюзу не лише щодо підтримки України, а й стосовно стримування Росії, зокрема, збереження та нарощування антиросійських санкцій. Тому як українські, так і зарубіжні експерти намагаються попередньо проаналізувати тенденції, за якими формуватиметься нове скликання ЄП.

Найперше слід зазначити, що досі невідомо, за якою схемою відбуватимуться вибори. Великобританія повинна покинути ЄС до 29 березня 2019 р., але процес її виходу гальмується, оскільки в силу цілого комплексу причин угода британського уряду та Європейської комісії не має достатньої підтримки серед істеблішменту Об’єднаного королівства. Тож попри заяви британських політиків про неучасть у травневих виборах до ЄП, певна невизначеність все ще зберігається.

Якщо Brexit таки відбудеться, то в новому скликанні Європарламенту кількість депутатів зменшиться з 751 до 705. Зокрема, із 73 депутатських місць, які були зарезервовані за Великобританією, 46 підпадають під скорочення, а 27 перерозподілятимуться серед інших держав-членів.

Якщо ж вихід Великобританії з ЄС призупиниться (можливо до кінця 2019 р.), або його відмінять, то у виборах до Європарламенту вона таки братиме участь. За такою ж схемою, як і в 2014 р., на 73 депутатських місця претендуватимуть представники Об’єднаного Королівства.

Традиційно протягом десятиліть у Європейському парламенті домінували два потужні конгломерати право- та лівоцентристського спрямування: «Європейська народна партія» (ЄНП, найбільші учасники: ХДС/ХСС у Німеччині, «Народна партія» – в Іспанії, «Вперед, Італія» – в Італії, «Громадянська платформа» – у Польщі, «Республіканці» – у Франції, «Фідес» – в Угорщині) та «Прогресивний альянс соціалістів і демократів» (ПАСД, «Соціалістична партія» Франції, «Соціал-демократична партія» Німеччини, «Демократична партія» Італії, «Іспанська соціалістична робітнича партія», «Лейбористська партія» у Великобританії).

Як правило, вони залучають до коаліції менші фракції. У діючому скликанні третім партнером ЄНП та ПАСД є центристський «Альянс лібералів і демократів за Європу» (АЛДЄ).

Згідно з останніми соціологічними опитуваннями, партії, що нині формують коаліцію, можуть розраховувати на 385 мандатів, тобто збережуть статус найбільших фракцій Європарламенту, зазнавши, утім, суттєвих кількісних втрат.

 

Прогнозний склад майбутнього Європейського парламенту.

Джерело: сайт Європейського парламенту (https://europeanelectionsstats.eu)

 

Оскільки складовими загальноєвропейських партій є партії національні, то на падіння їх рейтингів визначально впливали процеси, які відбуваються на рівні держав-членів ЄС. Зокрема, це стосується тих держав, що делегують до ЄП найбільше число депутатів: Німеччини, Франції, Італії, Польщі та Іспанії – разом 362 із 705 депутатів; та в меншій мірі – держав «другого ешелону»: Нідерландів, Португалії, Румунії, Швеції, Бельгії, Чехії, Греції, Угорщини та Австрії – разом 207 депутатів.

Стосовно ЄНП – це падіння рейтингів республіканців у Франції – з 20,8 % у 2014 р. до 12,5 %; «Вперед, Італія» – з 16,8 % до 9,5 %; «Народної партії» в Іспанії – з 26 % до 16 %; блоку ХДС/ХСС у Німеччині – з 35,3 % до 32 %.

Разом з тим на становище ЄНП позитивно впливають збереження її позицій, завойованих протягом попереднього скликання в Австрії, Румунії, Бельгії та Чехії, а також рішення прем’єр-міністра Угорщини та лідера партії «Фідес» В. Орбана не покидати ряди ЄНП, про що заявив держсекретар Угорщини у справах ЄС С. Такач, підкресливши, що Угорщина твердо підтримала кандидатуру М. Вебера як наступного президента Європейської комісії. До речі, за аналогією парламентських виборів в Угорщині, що відбулися у 2018 р., Будапешт буде втілювати свої плани за допомогою електорату з числа власників «угорських паспортів». До прикладу, керівництво політичної партії «Фідес» знову включило в список кандидатів А. Бочкор, уродженку Закарпатської області, громадянку як України, так і Угорщини, чинного депутата Європарламенту. Відома завдяки постійним критичним випадам у бік Української держави, вона просуває план із залучення мешканців Закарпаття до участі у виборчому процесі. Щоправда, це стосуватиметься тих, хто поряд з українським громадянством набув і угорського.

Стосовно ПАСД, то втрата її позицій зумовлена падінням популярності у 2014 р. «Соціалістичної партії» у Франції – з 12 % до 6 %; «Соціал-демократичної партії» Німеччини – з 27,2 % до 14,7 %; «Демократичної партії» в Італії – з 40 % до 18 %; «Соціал-демократичної партії» в Румунії – з 37 % до 17,4 %. А у випадку Brexit буде втрачено близько 20 депутатських місць, які забезпечувала «Лейбористська партія» Великобританії.

Разом з тим слід відзначити зростання рейтингів «Соціалістичної партії» у Португалії – з 31,5 % до 38,5 %; збереження позицій «Іспанської соціалістичної робітничої партії» – 23 % та низки партій-членів ПАСД в Австрії – 26 % на рівні 2014 р.

Не зважаючи на значне зростання популярності та прихід до влади в окремих державах умовно популістських сил, вони так і не змогли об’єднатися в єдину групу і представлені кількома фракціями: «Європейські консерватори і реформісти» у 2014 р. удостоїлись 70 мандатів. У випадку Brexit фракція послабиться внаслідок неучасті депутатів «Консервативної партії» Великобританії. Разом з тим спостерігається зростання рейтингів другого стовпа фракції – польської «Право і справедливість» – з 31,7 % до 37 % (хоча, польська опозиція має хороші шанси перемогти правлячу партію на виборах до Європарламенту. Проєвропейська коаліція на чолі з «Громадянською платформою» отримує підтримку 42 % опитаних, випередивши «ПіС»).

«Європа за свободу і демократію», ядро якої становить італійський «Рух 5 зірок», у 2014 р. отримала 48 мандатів. Зважаючи на стабільні позиції партії у внутрішній політиці (21 % – у 2014 р. та 24 % – у 2019 р.), малоймовірно, що в результаті виборів позиції фракції значно посиляться. «Європа Націй і Свобод», домінуючу роль у якій відіграє французька партія «Національне об’єднання», у 2014 р. отримала 37 депутатських місць. У новому скликанні варто очікувати незначного збільшення чисельності цієї фракції за рахунок зростання популярності «Ліги» в Італії – з 6,2 % до 32 %. Також можливим є приєднання до фракції партії «Альтернатива для Німеччини», збільшення присутності якої у ЄП прогнозується з 7,1 % до 15 % і депутати якої зараз не входять до жодної з фракцій. Слід зазначити, що згадана «Альтернатива для Німеччини» апелює у своїй риториці і до «українського питання», причому в негативному ключі. На черговому з’їзді партії (січень 2019 р.) активісти обговорювали майбутні травневі вибори до Європарламенту, проблеми міграції та ряд ін. питань. У тому числі наголошувалося на необхідності скасування антиросійських санкцій і розширення економічних зв’язків із РФ. Паралельно делегати розкритикували уряд А. Меркель за її «надмірну опіку над Україною». Гроші, що виділяються Києву, стали б у нагоді і в самій Німеччині, впевнені «альтернативники». Партія в черговий раз нагадала, що не можна забувати про національні інтереси на догоду ЄС. Звучали терміни типу «диктатура Брюсселя» і заклики повернутися до союзу рівноправних європейських батьківщин. Якщо подібні зміни не відбудуться, ультраправа партія «Альтернатива для Німеччини» (АдГ) готова подумати про вихід з Євросоюзу. А заодно і про повернення до національної валюти, скасування євро.

«Європейські об’єднані ліві/Ліво-зелені Півночі», які у 2014 р. отримали 52 мандати та «Зелені – Європейський вільний альянс» із 50 депутатами мають стабільний рівень підтримки і очевидно, що збережуть свої позиції.

Таким чином, у випадку збереження рейтингів ЄНП, ПАСД та АЛДЄ на теперішньому рівні, партії, що формують коаліцію у нинішньому скликанні Європарламенту, матимуть можливість сформувати більшість і в наступному. Адже достатньо навіть такої кількості депутатів для формування коаліції – 353 у випадку здійснення Brexit та 376, якщо Великобританія залишатиметься в ЄС.

У разі продовження вищеописаних тенденцій щодо падіння рейтингів ЄНП та ПАСД, а також з урахуванням можливості втручання у вибори до Європарламенту Росії, Китаю та інших країн, існує загроза, що нинішній коаліції бракуватиме голосів. У такому випадку виходом із ситуації може бути залучення до коаліції однієї з опозиційних партій лівого флангу: «Європейських об’єднаних лівих/Ліво-зелених Півночі» або «Зелених – Європейського вільного альянсу». Це насамперед створює ризик зволікання коаліційних переговорів та подальших труднощів з ухваленням стратегічних для ЄС рішень.

Попри тенденцію до зростання популярності в країнах ЄС популістських євроскептичних партій, малоймовірно, щоб у наступному скликанні Європарламенту вони змогли суттєво збільшити свій вплив.

Водночас Берлінський аналітичний центр «Європейська рада у закордонних справах» оприлюднив дослідження, у якому експерти висловили стурбованість щодо активізації євроскептиків. За їхніми прогнозами, націоналістичні антиєвропейські партії можуть отримати третину місць у майбутньому складі Європарламенту. Це, кажуть експерти, може зашкодити торгівлі, бізнесу та обороні Європи. На сьогодні євроскептики мають 23 % представництва. Після травневих виборів ця цифра може зрости до 33 %.

У дослідженні зазначено, що серед антиєвропейців існують суттєві розбіжності, адже серед них – представники як ультраправих, так і ультралівих партій. Утім, це не завадить їм створювати союзи для просування своїх ідей. Такі альянси можуть завадити Європі захищатись від зовнішніх загроз.

Зокрема, експерти побоюються, що євроскептики шукатимуть шляхи пом’якшення зовнішньої політики щодо Росії, лобіюючи скасування санкцій проти РФ, адже до євроскептиків належать «Альтернатива для Німеччини», французьке «Національне об’єднання», угорська партія «Йоббік» та «Австрійська партія Свободи», які не цураються підтримувати Росію. Депутати цих партій неодноразово відвідували анексований Крим.

Крім того, євроскептики виступають за обмеження дії ст. 7 Договору про Європейський Союз, яка дозволяє запроваджувати санкції на країни за недотримання або паплюження європейських цінностей. Нещодавно цю статтю застосували проти Угорщини та голови уряду країни В. Обрана. Його звинуватили в порушенні незалежності судочинства, свободи слова та прав нацменшин.

Зокрема, аналітики попереджають про ризики поширення націоналізму в Європі та перешкоджання роботі щодо кліматичних змін.

Тому експерти закликають європарламентарів розпочати проєвропейську кампанію. Для цього вони пропонують детально розказувати про розбіжності в таборі євроскептиків, демонструвати їхні реальні цінності – дискримінацію, радикальний націоналізм тощо. Фахівці радять наголошувати на реальних проблемах ЄС, з якими владна впоратись тільки європейська спільнота: від верховенства права та довкілля до зовнішньополітичних загроз.

Збереження проєвропейської більшості вимагатиме від європарламентарів значних зусиль, щоб євроскептичні настрої не поширились в інших країнах: від Швеції та Нідерландів до Хорватії та Естонії.

Звичайно, боротьба двох таборів триватиме і після травневих виборів. Але у разі перемоги проєвропейських партій вдасться встановити межі цього протистояння принаймні на наступні п’ять років. Найзапекліші битви напередодні виборів експерти прогнозують у Німеччині, Франції, Італії, Польщі та Іспанії. Ці країни у сумі мають половину місць у Європарламенті.

Отже, відкидати можливість об’єднання європейських правих не можна, але поки що така перспектива виглядає досить сумнівною. Головною їхньою ідеєю є невдоволення Євросоюзом. Але у той же час, прагнучи зруйнувати ЄС, вони нічого іншого запропонувати не можуть і не уявляють, що буде на його місці.

У західних ЗМІ висловлюється боязка надія на те, що центристи і ліберали можуть об’єднатися в єдину проєвропейську силу під егідою молодого президента Франції Е. Макрона. Але рейтинги Е. Макрона у Франції падають, а його вплив на європейській арені залишається недостатнім для об’єднавчих проектів. Тож слід додати потужні соціальні протести і загальне невдоволення президентом на батьківщині.

Очевидно, спроби створити якийсь проєвропейський проект у відповідь на спроби створення антиєвропейських проектів робитися будуть, але успішність тих і інших поки що викликає сумніви. Скоріше за все, матимуть місце традиційні торги, позиційна метушня, кон’юнктурні голосування і звичайне тупцювання на місці, поки проблеми, що накопичується у Європі, не сягнуть критичної маси. Так сталося з масштабною міграцією, яка і послужила потужним поштовхом, який струсонув конструкцію ЄС, загостривши інші суперечності, що призвело до нинішніх проблем, включаючи небувале з часів війни зростання популярності ультраправих.

Варто зважати, що голосування за ту чи іншу партію, навіть найбільш радикальну, не завжди корелюється з реальною підтримкою масами організацій та ідей. Характерний приклад – дійсно масовий соціальний протест «жовтих жилетів», який із Франції почав розповзатися по інших країнах, діставшись навіть до Ізраїлю. «Жовті жилети» демонстративно дистанціюються від будь-яких політичних сил. Очевидно, що вони виступають проти проєвропейського неоліберала Е. Макрона. Новий рух намагається очолити ультралівий Ж. Меланшон, лідер «Нескореної Франції» з ідеєю «Шостої республіки», натомість нинішньої П’ятої Французької республіки. Крім того, Ж. Меланшон уже був членом Європарламенту, а на нинішніх виборах має непогані шанси знову туди потрапити і провести деяку кількість членів своєї політичної сили. Керівництво «жовтих жилетів» демонстративно відмовилося і від запропонованої підтримки італійським віце-прем’єром, противником ЄС М. Сальвіні, підкресливши, що до жодної партії долучатись не має наміру. Рух «жовтих жилетів» є показовим свідченням втоми від системних політиків. Результат цієї втоми і відчуття незадоволення – спроби спроби паралельну політичну реальність, вільну від уже набридлих штатних політичних структур.

Представники французького руху «жовті жилети» вже анонсували участь у травневих виборах до Європейського парламенту та офіційно представили власний список кандидатів для участі у виборах. Список отримав назву «Об’єднання громадської ініціативи». Його очолила 31-річна медсестра з нормандського департаменту І. Левавазьє. Поки оголошено лише 10 кандидатів списку, який у підсумку повинен буде включати 79 осіб. До першої десятки увійшли підприємець, юрист, домогосподарка, водій автонавантажувача й інші претенденти у віці від 29 до 53 років.

Опубліковане наприкінці січня 2019 р. опитування показало, що «жовті жилети», які почали антиурядові акції протестів у середині грудня 2018 р., можуть отримати 13 % голосів на виборах. Соціологи вважають, що участь «жовтих жилетів» у виборах насамперед може відтягнути голоси у правої партії М. Ле Пен.

Цікавим є той факт, що 25 січня 2019 р. 30 європейських філософів і інтелектуалів написали маніфест «Європейський дім у вогні», де наголошують на небезпеці від націоналістів та популістів у той час, коли США і Великобританія самоусунулися і забули про своїх союзників. Лист підписали філософ Бернар-Анрі Леві, письменники М. Кундера, С. Рушді, О. Памук, С. Алексієвич, Л. Уліцька та ін., зокрема, нобелівські лауреати з різних країн. Автори називають себе групою європейських патріотів.

Якщо найближчим часом не з’явиться рух опору, вважають автори листа, результати голосування на виборах до Європарламенту можуть виявитися найгіршими за всю історію і призведуть до зростання ксенофобії та антисемітизму в суспільстві. На думку інтелектуалів, за три чверті століття після перемоги над фашизмом, на Європу чекає нова битва за цивілізацію. Автори маніфесту наголошують на вразливості континенту до «все нахабнішого втручання з боку Кремля». Вони переконані, що об’єднана Європа є єдиною силою, яка може протистояти тоталітаризму. Тому закликали боротися за ідею Європи, щоб та не загинула «під хвилями популізму».

Американський фінансист Дж. Сорос також вважає, що існує величезна небезпека розвалу Європейського Союзу, і закликав проєвропейські сили не допустити цього. Про це сказано в його статті «Європо, будь ласка, прокинься», яка опублікована на сайті Project Syndicate. Філантроп занепокоєний майбутніми виборами до Європейського парламенту. Він вважає, що антиєвропейські сили можуть посилити свій вплив, що в підсумку може призвести до розвалу Європейського Союзу. Це вже призвело до виходу Великої Британії зі складу ЄС. Є ризик повторення такого ж сценарію і в інших країнах. Насамперед у Німеччині, де набирає популярність «Альтернатива для Німеччини», а також в Італії, де урядову коаліцію формують популістські «Ліга» і «Рух 5 зірок».

Дж. Сорос також критикує діяльність міждержавної «Європейської народної партії» й угорської партії «Фідес» прем’єр-міністра В. Орбана. Успіх таких політсил у виборців він пояснює проблемами зростання нелегальної міграції в ЄС і бажанням захистити робочі місця від чужинців. Водночас діяльність таких партій продиктована лише особистими інтересами партійних лідерів.

Також напередодні виборів до ЄП у Західній Європі несподівано з’явилися лінії розколу, які важко було уявити ще рік тому: Париж увійшов у конфронтацію з Римом і Берліном. Між Францією та Італією розгорівся скандал через протести «жовтих жилетів», питання мігрантів і майбутніх виборів до Європарламенту. Париж звинувачує італійців у популізмі і підтримці протестувальників. У офіційного Риму до французів – зустрічні претензії. Обмін звинуваченнями відбувається на тлі виборчої кампанії Європарламенту і активно використовується обома сторонами для власного піару.

Україна в цій ситуації підтримує Париж, вже хоча б тому, що уряд Італії нині як ніколи прокремлівський. Прем’єр-міністр Д. Конте і представники правопопулістського уряду неодноразово висловлювалися за «дружбу з Москвою», зняття антиросійських санкцій, пов’язаних з агресією в Криму й на Донбасі.

Конфлікт між Парижем і Берліном не такий гучний, але може виявитися значно принциповішим. Наприклад, Е. Макрон відмовився від участі в традиційній 55-й Мюнхенській конференції з питань безпеки. Відтак не відбувся запланований на 16 лютого 2019 р. спільний виступ на заході президента Франції разом з канцлером Німеччини А. Меркель, який мав стати кульмінаційним моментом конференції, на якій збираються політики та експерти в галузі міжнародної безпеки. Він мав засвідчити, що Євросоюз стійкий і монолітний, попри всі тектонічні процеси.

Про суперечності між Парижем і Берліном свідчать різні позиції сторін щодо «Північного потоку-2». Раніше голова МЗС Німеччини Г. Маас заявив, що будівництво газопроводу «Північний потік-2» з Росії до Німеччини вже не зупинять навіть санкції США. Натомість у Франції заявили про підтримку зміни законодавства ЄС, яка ускладнить будівництво російського газопроводу.

8 лютого 2019 р. Франція і Німеччина досягли компромісу, який дав змогу розблокувати процес внесення змін до газової директиви ЄС. Компроміс полягає в тому, що за газопроводи з третіх країн відповідатиме держава, на території якої здійснюється вхід у систему ЄС. Тобто регулювати всі питання проекту «Північний потік-2» буде виключно Німеччина.

12 лютого 2019 р. представники Європейського парламенту, Ради Європейського Союзу та Європейської комісії у Страсбурзі погодили проект поправок до газової директиви ЄС щодо проекту «Північний потік-2».

Нові правила гарантують, що законодавство ЄС застосовуватиметься до трубопроводів, що транспортують газ до Європи, і що кожен, хто зацікавлений у продажу газу до Європи, повинен дотримуватися європейського закону про енергетику, зауважив комісар з питань кліматичних дій та енергетики Мігель Аріас Каньєте.

Поправки ЄС до газової директиви щодо трубопровідних проектів відповідають вимогам України, заявила заступник міністра закордонних справ з питань європейської та євроатлантичної інтеграції О. Зеркаль. Однак частина євродепутатів вважають «Північний потік-2» політичним, таким, що розв’яже руки Кремлю для подальшої агресії проти України, та, загалом, загрозою для енергетичної безпеки Європи. Зокрема, це – євродепутат С. Калнієте з Латвії, депутат Європарламенту від Німеччини М. Галер, а також голова МЗС Польщі Я. Чапутович, голова польського Сейму М. Кухцінський, держсекретар США М. Помпео та ін.

Сьогодні ми маємо розуміти, що в разі падіння інституційної спроможності Європарламенту Україні буде важко своєчасно реагувати як на ворожі дії Росії, так і на заклики щодо зняття антиросійських санкцій. Україні вкрай необхідно дотримуватися європейського курсу, який нарешті закріплений у Конституції нашої держави.

Утім, значення Європарламенту як законодавчого органу і його рішення насправді у Європі не має занадто великої ваги. Набагато вагомішою є Єврокомісія, тобто виконавчий орган, по суті, уряд. Такі особливості євросоюзівської демократії. І це має позитивну сторону для України, оскільки у Європі і ультраправі, і ультраліві мають просто патологічні симпатії до Кремля, тоді як Єврокомісію поки що в таких симпатіях не помічено (Стаття підготовлена з використанням інформації таких джерел: аналітичний центр «Борисфен Інтел» (http://bintel.com.ua/uk/article/vybory_do_evroparlamentu_2019/); веб-сайт «Groza-News» (http://groza–news.com.ua/?p=11015); суспільно-політичний портал «Depo.ua» (https://www.depo.ua/ukr/svit/elektoralna–shizofreniya–chomu–polyaki–hochut–bachiti–opoziciyu–v–yevroparlamenti–a–pis–u–varshavi–20190208913392); веб-сайт «Український інтерес» (https://uain.press/world/tretynu–yevroparlamentu–okupuyut–yevroskeptyky–996044); веб-сайт «Економічні новини» (https://enovosty.com/uk/politika–ukr/full/1601–yevropa–2019–xto–peremozhe–ultrapravi–chi–neoliberali); веб-сайт інформаційного агентства «Українські Національні Новини» (https://www.unn.com.ua/uk/news/1775481–zhovti–zhileti–planuyut–yti–na–vibori–u–yevroparlament–zmi); веб-сайт «Еспресо» (https://espreso.tv/news/2019/01/24/francuzki_quotzhovti_
zhyletyquot_pidut_na_vybory_do_yevroparlamentu
); веб-сайт «Укроп news» (http://ukropnews.com/news/Znishchennya_Yevrosoyuzu_zhurnalist_
poyasniv_chogo_ochikuvati_vid_viboriv_v_Yevroparlament_369464.
html
); интернет-издание «ГОРДОН» (https://gordonua.com/ukr/news/worldnews/jevropejski–intelektuali–u–vidkritomu–listi–poperedili–pro–nebezpeku–peremogi–populistiv–na–viborah–v–jevroparlament–691526.html); онлайн газета «Деловая столица» (http://www.dsnews.ua/world/soros-predrek-es-sudbu-sssr-12022019204100); веб-сайт «Zbruc.eu» (https://zbruc.eu/node/86850); веб-сайт «Корреспондент.net.» (https://ua.korrespondent.net/world/4062999–vpershe–z–druhoi–svitovoi–svarka–italii–ta–frantsii); веб-сайт «NV.ua» (https://nv.ua/ukr/world/countries/kijiv–vidreaguvav–na–popravki–yes–shchodo–pivnichnogo–potoku–2–50006064.html); веб-сайт «Deutsche Welle» (https://www.dw.com/uk/євродепутатка–північний–потік–2–задумано–щоб–нашкодити–україні/a–47227455); веб-сайт «Depo.ua» (https://www.depo.ua/ukr/svit/yak–vibori–2019–vplinut–na–stosunki–ukrayini–z–yes–20190123904631)).